Львівська ретроманія гурту Wszystko з міського палацу культури ім. Гната Хоткевича.
Стерильні кавери львівського колективу Wszystko на відомі хіти та мельодії.
Колектив Wszystko з Львівського міського палацу культури ім. Гната Хоткевича начебто займається популяризацією забутих хітів та мелодій (Веселовського, Скорика, Медікуса тощо), але це вкотре той випадок, коли варто слухати лише оригінали.
Каверників у Львові ніколи не бракувало, таких навіть можна відшукати поміж популярних гуртів, які настільки тупо копіюють щось закордонне, що навіть шкода це назвати плагіатом.
З чогось більш вагомого у цій коханій львівській ретроманії можна згадати альбом "Ваніль, кориця і шафран" (2020) проєкту місцевої поетки Мар'яни Савки під назвою Тріо Мар'яничі, де вона так жваво вигиналася своїми еманаціями, що аж розливалася через вінця. У Савки там був хоча б фонтанчик самоіронії та іскра артистизму, а ось на альбомі "Намалюй мені ніч" гурту Wszystko панує лише суцільна стерильність старанної копії.
У цьогорічному оскароносці CODA (2021) учитель музики Бернардо Вільялобос говорить про те, що: "приємних голосів, яким немає чого сказати, вистарчає", і це якраз випадок вокаліста Wszystko. Він типовий каверник без фантазії та мінімальних спроб ризику. Усе це, типу, мило, але жодної теплової ламповості тут немає, і тому Wszystko так нагадує про існування гурту Our Atlantic, тих стерильних зазіхачів на грув українського соулу, ще більш затягнутих у цензуру, ніж радянські виконавці.
Wszystko лише вдають гумор ("На трамвайній зупинці") чи секс ("Цвіте терен"), дівчата позаду з Ladies' Trio лише старанно вдають ретро ("Намалюй мені ніч"), але всі вони так і не можуть зловити тієї невловної атмосфери 60-х ("Коли любить"). Немає у них ні іронії, ні гри, ні крутійства як у Father John Misty на альбомі "Chloe And The Next 20th Century" (2022).
Не можуть вони дати й щось на кшталт альбому Los Bitchos "Let The Festivities Begin!" (2022), і вже зовсім потрібно мовчати про якесь, наприклад, босановне диво зі старих хітів, яке колись зробили Urban Love та Anekka зі піснею роллінгів "Beast of Burden". Хоча у ВІА Кобза є треки "Прогулянка" чи "Ніч яка місячна".
І десь зовсім далеко від їхнього вдавання знаходиться прекрасний Квартет Пилипа Бриля, який можна безкінечно слухати раз за разом.
Wszystko начебто й не нагадують один каверний колективчик з профанного документала для чайників Вусатий фанк, але доконечність їхня назагал достатньо косметична. Легесенька приджазованість не додає ні вагомості, ні поважності, і тільки виразно сповіщає, що це лише одноразова річ, де інструментальний початок ще так нічо, але як тільки з'являється вокал, то відразу все – пипець, нудотний розмай ("Черемшина").
До Тріо Маренич – далеко ("Цвіте терен"), у Ренати Богданської в треці "Я знову тобі" модніше оркестрування. "Сніг на зеленому листі" співав шикарний Микола Кондратюк і веселий Віктор Женченко, але варіант Wszystko хіба що пасуватиме якійсь стрічці Дзідзя з обов'язковою цитатою з фільмів Леоніда Гайдая про Шуріка, бо то якийсь шансончик, типу, "з одеського кічмана утікли два уркана".
У "Троянди на пероні" просто божественне виконання великої Валентини Купріної, а тут тільки якийсь бум-цик-цик нашвидкуруч, де бракує лише якогось Семена Семеновича Горбункова з конякою.
У треці "Кохана" чути, звісно, як вокаліст намагається дати ностальгійну атмосферу щему, навіть секс якийсь хоче, і навіть вплітає сюди танго "Ta ostatnia niedziela", щоб не згадувати утамльонноє солнце. Але се таки симулякр, карикатурка навіть, а не кавер. А Костянтин Огнєвий, який і співав цю пісню, якось взагалі зробив найкращу версію "Червоної рути".