Де гроші

Режисерський дебют співака Дзідзя, де він бездарно намагається фантазувати у Львові за 21 мільйон 600 тисяч від Держкіно (загалом бюджет фільму – 27 мільйонів) про польські комедії 80-х.

Бородата дитина Дзідзьо ніколи не соромився пропаганди свого рагулізму, а тому у комедіях Дзідзя сміється лише Дзідзьо. А оскільки з гумором у його комедіях постійні проблеми, то й доводиться юному режисерові розширювати всесвіт українського кінотрешу, щоб підручним кросовером видобути хоч якусь запліднювальну іскру, яка й породить нового супергероя Дзідзьомена, кідалта (якому ніхто не дає) на кшталт фільму Shazam! (2019).

А тому, десь у майбутньому, можливо, що після місцевої версії російського фільму Любофь-маркофь з Поляковою в ролі Гоші Куценка, й має повстати найбільший треш нового українського кіно, де разом зберуться герої Скаженого весілля, Великих Вуйків, Свінгерів, Шляхетних волоцюг та Бурштинових копів, який і зніме режисер Дзідзьо.

Але наразі на шляху до свого трешевого тріумфу режисер Дзідзьо лише щось там повільно намацує в кіно (після Контрабас та Перший раз), оскільки вже зовсім тре бути тупаком, щоб нічого не навчитися за цей час, але й цього досі мало. Він не зовсім персонаж Раяна Рейнольдса, а тому, можливо, десь на десятому фільмі за державні гроші йому нарешті й вдасться зняти щось нормальне під музичку тернопільського колективу Tvorchi, які на новому альбомі намагаються перейти дорогу його бородатого потягу до творчости LMFAO.

Якщо ж після торішнього неймовірно маразматичного серіалу Відморожений, де Дзідзьо косив під Сета Роґена, повертатися нарешті до його нового фільму, то загалом можна зауважити, що його режисерський дебют нагадує теплий, ламповий схлип за польськими комедіями 80-х років минулого століття. Сексизм його цицькастої та дупастої Рити, схоже, що намагається бездарно давати Катажину Фігуру зі стрічки Потяг до Голлівуду (1987) Радислава Півоварського.

А тому після цієї своєї пародії на культову стрічку Ва-банк (1981) Юліуша Махульського Дзідзьо може спокійно замахнутися на власну версію Сексмісії (1984), що актуальна нині, як ніколи, чи не менш актуальної комедії Кінгсайз (1987). А якщо ж Дзідзьо вирішить замахнутися своїм ідіотизмом на історичні теми, то проше пана до класичної комедії Пригоди каноніра Доласа, або Як я розв'язав Другу світову війну (1970).

А якщо Дзідзьо таки захоче вставити Леоніда Гайдая (якого тут знову море), то йому вкотре варто пильно придивитися до стрічки Zezowate szczęście (1960) Анджея Мунка з неперевершеним Богумілом Кобелею, звідки Гайдай черпав жменями.

З певного боку подібна зміна орієнтації, де цитування радянського кіно поступається місцем цитатам з польської класики, має неймовірно вітатися, але як же бездарно актор Горбунов у гримі зі Скаженого Весілля дає геніального Андрія Миронова у Діамантовій руці.

Певні натяки на самоіронію у Дзідзя наче вказують на те, що цією своєю пародією на трешеву порнографію а-ля Скажене весілля чи Шляхетні волоцюги (і навіть Нереального копця з Одеси, де копи ганяють на порше та їдять донатси), цей хитрий жидачівчанин наче стібе столичні фантазії про рідне галицьке місто Львів. Але для чого тоді тут дві цитати з етнографічного українофобства Весілля у Малинівці (1967) з особливо виразною сценкою з Попандопуло та бандитом Сметаною?

Можливо, що Дзідзьо просто хоче після серіалу Відморожений чітко наголосити на тому, що його персонаж Міша є щирим українцем (алюзія на Фаріон тут буде, а з нею й серіал Догори дриґом). А тому початкова сцена на Личаківському цвинтарі має відвоювати коханий Львів з халтурних рук Володі Зеленського, який тут просинався в одних трусах після шмалі у фільмі Я, ти, він, вона. Цей епізод ще й цитує гіпнотизера Араміса зі стрічки Д'Артаньян та три мушкетери (1978), який також знімали у Львові, а тому все вказує на те, що псалмоспівець Дзідзьо іде на Ви на богомданій землі та хоче стати наступним президентом цієї країни.

Але тут нарешті час згадати, що у цієї стрічки Дзідзя аж сім сценаристів, а тому довкола лиш всуціль троєщинська маячня, де убогі кривляки бігають карликами біля живої легенди Ади Роговцевої. Роговцева була лише весільним генералом у дешевому фільмі Віддана, але тут, на щастя, у неї повноцінна роль, а тому таки варто подякувати юному режисерові за повернення радянської богородиці у фільмі Салют, Маріє! (1970) Йосипа Хайфиця знову до Львова, який у тій стрічці вдавав з себе сонячну Іспанію.

За її могутньою спиною та життєдайною силою у фільмі про афериста зі Львова (мо' Михайло Хома замахнеться на байопік про Садового?) одне лише дріботіння. Бездарна музика, де співачка Tayanna стоїть поруч з Бетховеном, Шопеном та Верді. Дикі перегравання другорядних акторів (навіть якщо зважати, що це типу пародія). Тотальний продакт-плейсмент. Знову море цитат з Гайдая (Діамантова рука, Кавказька полонянка, Іван Васильович змінює професію), які ніяк не можуть розкрутити це шоу хоч на дещицю шоу. Десь навіть схоже, що Дзідзьо щось хоче сказати Варіантам після серіалу Відморожений, але нехай стає в чергу за Паліндромом.

Передбачувані ефекти для дитячої публіки з використанням гівенця (та його похідних), дешевий саспенс під час квесту. Алюзії на свої старі кліпи. І навіть натяк на те, що маленький Міша Хома хоче зняти свій персональний Ла-Ла Ленд. Цитати з Індіани Джонс та Чого хочуть жінки (укупочці з Таянною дають подвійний екскурс в плагіат). Навіщось костюм з Kill Bill. Сеітаблаєв знову лікар? І схоже, що Дзідзьо таки дивився британський серіал Даррелли. І тільки дивно, чому там тільки не вила собака Баскервілів (у фіналі з кущів таки вийде Віктор Андрієнко).

Сім сценаристів довго, певне, придумували фразу про перетворення цвинтаря на цирк, а після слів про замочок пані Потоцької (чи вібратора в руках Роговцевої), напевне, скакали від радості. Десь поруч мимовільно пропіарили роман Петра Яценка "Короткий путівник із галицького сексу", але враз згадалося, що книжка про секс є, а самого сексу у дебютному фільмі Дзідзя нема. Дзідзьо тут знову без кобіти, а тому знову постає закономірне запитання – то може Дзідзьо гей? І ще, то після інклюзивного сексу у Перший раз та геронтофілії у Де гроші в наступному фільмі Дзідзя нарешті з'явиться некрофілія, чи нє?

Фінал цього сентиментального трешу чомусь зажувала дупа і тому далі таки буде за державні гроші продовження цієї історії про багатого Буратіно в країні дурнів. Дивно тільки, що за столом у ресторані не було спіритичного сеансу.

Тому що у фільмі нарешті з'явилися карти, і навіть сама продюсерка фільму Діана Юраш у кадрі. І навіть її побожний чоловік, відомий релігієзнавець, колишній директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш відкрив у собі нерозтрачений талант коміка на Личаківському цвинтарі. А значить у наступному фільмі Дзідзя вже буде нардеп Святослав Юраш, який впертим традиціоналістом вестиме закляту боротьбу проти засилля покеру у львівських школах. Цим переможемо!