blessbaby "Bipolar World" (2022)

Дебютний альбом коломийського репера blessbaby з двома іпостасями ліричного героя та косплейного трешу.

Вова зі Львова якось сказав, що місцевий реп у нинішньому стані – це дитячий садочок. Агресивний образок коломийського репера blessbaby на його дебютному альбомі якраз саме з тієї парафії місцевих фрешменів-кривляк, яким місце хіба що в ясельній групі з їхнім куцим косплеєм.

Все це історія про трешову ржаку для внутрішнього користування, де він недалеко втікає від якогось ліла чіпсіка, а тому вже краще слухати мікстейп Губки Боба, аніж цю його приречену нудоту. У цьому контексті, до речі, його трек "Грошики" навіть можна вважати своєрідним привітом Юджинові Крабсу.

Десь ще можна згадати реп від самого Суса Раміреза з мультсеріалу Таємниці Ґравіті Фолз, але щоб вже зовсім не втрачати віру у молоде покоління варто наразі зупинитися на треці "Мій район Сихів" від одного місцевого школяра.

Щось особливо комічне та помічне в яселках blessbaby важко відшукати. Стадія дзеркала та оральна фіксація у його версії сповнена лише графоманськими маразмами ("Playa" "Never broke again"), пафосними маніфестами про щось утопічне в стилі псевдореперки alyona alyona ("Біографія", "Name", "Опускайте трос") та якимись дивними російськими впливами ("Тупік") як на його вік.

Своєю агресивною хуліганкою він може лякати хіба що павучків у кльозеті чи анонімного репера Кречета ("Опускайте трос"). Його захід в емо обов'язково має закінчитися колабою з касетним плаксієм SadSvit ("Toxin"), а ось горорних територій йому варто цуратися усією силою його ментального здоровля, оскільки публіцистичний фіт з нестором робить з треку "Кожне лице" найбездарніший момент його дебютника.

На тлі чогось подібного у лексиці Факасутри чи Badbok ("Будній день") він відразу губиться в хаотичному нагромадженні косплейних моментів для молодших класів без особливої іронії з цих фрагментів. Флоу у нього начебто є, але сказати чи показати йому особливо нічого, окрім того, щоб підтюпцем трусити повітря в маленькій кімнаті. Інструментали ще якось тягнуть його догори, але у його пустопорожніх конструкціях ні особливого вайбу, ані адекватного качу.

Все це дивно та неприємно слухати ще й тому, що ліричні моменти його романтичного героя більш осмислені у своєму розвитку ("Знову", "Мить"), де, звісно, ще можна інколи натрапити на непритомні покручі а-ля "рими вилітають, ніби постріл СВД". На цих теренах навіть його мамбл ("Псих") починає світитися чимось приємним, а трек "Руки" стає його найбільшим наразі хітом та свідком його потенційної адекватності. Заради подібних ефектів blessbaby варто вже нарешті лишитися того дитячого косплею та піти у щось більш зручне для його внутрішньої автентики.