Tember Blanche "Ти лиш людина" (2023)

Новий альбом плеканців місцевого фолк-попу Tember Blanche, яких знову важко поставити десь біля інді-попу чи інді-фолку.

Головне завдання нового альбому гурту Tember Blanche має на меті видобути хоч якусь емоцію зі своєї пластмасової природи мімікрії під місцевих гедлайнерів. Після хлопоманського дебютника "Тут нема нікого, окрім нас" (2021) вони таки намагаються навести якусь косметику у саунді та дещо урізноманітнити себе деталями, але від себе не втечеш.

Можна, звісно, обліпити свою імітацію мільйонами всіляких блискіток, однак й досі на цій території взаємозалежности інколи важко зрозуміти, а хто ж це саме співає: Один в каное, Tember Blanche, Лілу45 чи Krutь? Схоже, що десь трохи не туди звернув цей дует на своїй стежині плекання святої простоти, якщо вони взагалі кудись туди хотіли ще звертати. Певне, що їм варто ще більше слухати колективи Peter, Paul and Mary чи The Carpenters для якогось певного ефекту.

Їм би відразу піти з головою на майданчики тойтроніки ("Тиша"). Так би вони миттю могли виставити щит якоїсь концептуальності та опертися на стадію дзеркала. Але в реальності вони оперують лише пустоцвітом, де тільки вдають сексапіл ("Завтра"), іронію ("Хороший хлопець") чи хуліганку ("Так чи інакше"). Їм лише вдається вдавати якийсь певний стан, який часто без опертя на щось суттєве у своїй стерильності починає з'їжджати у типові для них тік-токові частівки ( "Ван гог", "Завтра"), таку характерну для них втечу від себе ("Пусти мене").

Лілу45 має терміново записувати новий альбом за цими мотивами Tember Blanche за мотивами Один в каное. Особливу увагу увагу вона має звернути на той кумедний момент, де вокаліста київського дуету гадає, що читає реп ("Хороший хлопець", "Так чи інакше"). Бандуристка Krutь вже б мала задуматися про якусь карнавальну колабу з Tember Blanche з перевдяганнями та іншою травестією ("Прелюдія"). Якщо, звичайно, їм усім вистарчить іронії для такого ефекту.

За опікунський статус з Один в каное на альбомі "Ти лиш людина" можуть змагатися хіба що британці з The xx, яких тут просто багато поміж всіляких голопуцьків ("Пізно"). Tember Blanche занадто комфортні та беззубі, щоб вдавати з себе щось серйозне, особливе чи глибоке. Так собі, трохи тут, трохи там, недощось та недохтось у чомусь зовсім необов'язковому, де можна зміксувати разом Peter Bjorn And John та Adele, щоб не палитися великою любов'ю до LP ("Завтра").

За чим, власне, їхні безпричинні плачі під когось іншого, де інколи навіть здається, що вони нарешті набралися трохи сміливості у своєму переляку та трохи вийшли на слід німців Neun Welten ("Ти лиш людина")? За чим тут така печаль? Хіба не за тим, що саме вони, сніжинки, є саме тим втраченим поколінням в епоху глобальних історичних змін?