Міша Правильний "Невесела географія" (2023)

Вже другий у 2023 році альбом від місцевого неофіта Міші Правильного, який ще більш нудніший, аніж його попередня проповідь кращого світу.

На новому альбомі "Невесела географія" після березневого релізу "Казки під піанінку" репер Міша Правильний майже впритул підходить до ознак сектанського мислення. Схоже, що йому вже варто сходити на сповідь до когось перевіреного.

Міша наче не ледащо, але "Невесела географія" відразу ще гірша, ніж "Казки під піанінку". Можливо, що за шість місяців він з Божою поміччю якось реабілітується новою "Потішною анатомією". Наразі профетичний раж його проповідницької сверблячки другого року майже знищує всі його чесноти: схильність до рефлексії та спостережливість. Пошуки гармонійного світу – це чудово та все, що йому світить з подібним матеріалом, це лише пророча колаба з Сергієм Жаданом, який також не відчуває усього жаху цьогорічної реінкарнації Мертвого Півня.

Міша Правильний завжди був ідеалістом, але нині йому щось вже ближче до якогось запеклого пуританина чи ригориста. Зі вже звичною на своїх альбомах меланхолійною нудьгою та піонерським фаталізмом він на "Невеселій географії" вже зовсім підіймається до верхньої межі декларативності дубового трибуна, який прісно, пісно та без фантазії щось проповідує зі свого амвона. Дивно, що він ще не какає брикетиками догм.

Він хотів би бути Мартіном Лютером. Прибити на воротах свою штуковину. Але самостійність мислення – це не його парафія. Він більше схожий на маріонетку, яку постійно хитають навсібіч невидимі сили. Млявий П'єро у масці. Замість того, щоб змінювати світ, він би мав змінити себе.

Попри позірну позицію актуального коментатора він ніколи не переймається сьогоденням – якщо не порпається у минулому, то витає десь у прийдешньому. Його топ 10 місцевого репу в Антиподах мало що має спільного з репом. У нього й досі попри всі маніфести докорінних змін буяє шансонна естетика доброго Боженьки, наче це якась псевдомесіанська білочка Псюка чи інстаграмні афоризми пенсіонера на банці Мудрика ("Відповідь"). Цікаво, що фільм Батько (2023), який так розхвалював в етері кумпель Іванова, Васєчкін, також страждав подібним відгомоном з афедрона русского міра. Дивно, що у Міші ще нема у портфоліо жодної колаби з побожним танцюристом Монатиком.

Зате з філософськими плачами над своїми попередніми утопіями він відразу може очолити новий дитячий хрестовий похід разом з гуртом Renie Cares після їхнього треку "хвилями", такого собі новітнього гімну для Свідків Єгови ("Кормак Маккарті"). Його вісник Апокаліпсиса вже так причитає про храм Духу та відповідальність, що просто задовбує наскрізь своєю проповіддю, ніби той неошароварний варвар Пивоваров.

Після цього треку, а також "Рашмора" та "Києва", вже сміло можна написати, що Міша мало розуміється на місцевій політиці, хоча й відчуває усі її болі всіма фібрами зраненої душі мистця. У нього мислення обивателя (або ж він просто вдає це задля певної мети), але його відразу тягне на проповідь чогось державницького. У цій позі розгубленої очеретинки йому ще навіть вдається так кумедно вдавати з себе Бетмена (добре, що не Шелдона) та під гітари читати про те, що музика – це його хрестовий похід ("Готем"). Масштаби, звісно, вражають, але їх миттю здуває вниз рядочок "Готему потрібен Бетмен, а світу потрібен Ісус. У цьому вся суть. Якщо ти повірив, що ти лиш тварина, то покажи зуби, суко".

Від остаточного падіння на дно сектанського мислення Мішу Правильного рятує десь вбік веслом особиста деталізація треків "Трускавець" і "Микола Львович", яка й зменшує градус узагальненого пафосу та являє світові щось живе за маскою. Але чи надовго її вистарчить? Може, коли він молиться у надії благодатної зливи ("молитвою відновлю баланс вранці"), то йому варто молитися під наглядом якогось священника, бо щось він вже часто молиться не в той бік ("Харків"). У бульбашці не сховаєшся, бульбашка – це нова Вавилонська вежа. І якщо вже Господь так тесав Ізраїль свій пророками, то може вже і йому варто витесувати з себе свою Галатею?

І на цьому слові йому можна порадити хіба що новий альбом Danger Mouse & Jemini The Gifted One "Born Again" (2023), але точно не мініальбом Smoke Dza & Flying Lotus "Flying Objects" (2023), бо десь знову блудитиме манівцями.