Пісні фронту 2023 (# 75)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з Росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Одноманітна деградація Псюка за межами пекла псевдомесіанських запливів приречено вертає до гидоти скофкиного сєкторгазарепу.

Недорепер Гоня бавиться у сінтовий світ Абеля Тесфає, щоб зайти фітом на новий альбом Паліндрома. Може ще навіть замахнеться на драйвера Раяна Ґослінґа, бо без пародій на реп його персонаж почувається набагато краще. Гонику, кидай той хіп-хоп та нумо у ретровейвери.

Дружній підкол Латексфауни на теренах кайфових соняхів зі слідами змореної гомоеротики.

Непогане рнб, якому інколи варто стишуватися та не так поспішати до мети.

Трепчик про Кайзервальд, де згадують про Мацевка та Енко, але нічим особливо не відрізняються від місцевого гетто олдскулів.

Прифанковий привіт альбому To Eternity & The Curly "Теорія любові" від місцевого Елвіса.

Рагульська реінкарнація Мертвого Півня разом з пролетарським ска гурту Жадан і Собаки. У Міська була магія, цілий світ у домашньому вертепі, а ця дешева та сердита пародія не дотягує навіть до нездалих треків МП. Їхній рівень – це перегарні хрипи колективу Перкалаба у затурканому клюбі.

Кайфова босанова від місцевої артистки Sophième, якій сміло можна довірити літні кавери Івасюка.

Новий гімн для Свідків Єгови. У цьому наївному маніфесті від сніжинок нема нічого дивного, оскільки про це вже варто писати книги. Але хто ж їх напише? Може Мієчка? Тут вкотре, певне, варто нагадати неукам, що Свідки Єгови не мають нічого спільного з християнством, а Сковорода – не езотерик. Новий дитячий хрестовий похід можна оголошувати відкритим. Хіба що це пародія на Tember Blanche.

Розвесела панкуха з Житомирщини, де буде добре гуртам ВВ та Борщ, а сам Леммі благословлятиме їх з Небес у добру путь.