Травоїдне одноманіття нового альбому Структури щастя для її довірливих симпатиків.
Другий альбом української фанатки нойз-попу гуртів Sleigh Bells і Crystal Castles просинається лише наприкінці своєї кислотної мандрівки.
Ейфорійний дебютник "Смуга" (2022) підійняв Структуру щастя до статусу місцевої зірочки. Саме у ньому вона й спромоглася нарешті здути вітром зайвих хлопчиків з дебютного альбому. Хлопчики, звісно, не винні, але разом з ними кудись поділись на її другому альбомі й деякі цікаві речі.
Щось цікаве на альбомі "Вовк" можна помітити лише у вихилясах іронії. У всьому іншому тут процвіта якийсь анклав зубожілих кліше. Цифровий тероризм вже не вражає, іграшкове відьмацтво щезло, а кислотні рейви грішать самоповторами ("Адренохром"). У певних моментах ця Структура щастя вже починає нагадувати Паліндрома, який також помиляється у своєму бажанні надолужити деякі емоційні фрагменти простенькими блековими елементами ("М'ясо-фестиваль", "Вовк"). Наче тонкі ефірні потічки можна заблокувати багатотонними плитами.
Спрощення альбому "Вовк" мусить обов'язково товаришувати з певною іронічною блаженністю її текстів, які працюють лише як пародія ("Біль від дотиків", "Нема крові"). Можливо, що на цьому альбомі Структура щастя просто стібе своїх довірливих симпатиків. Бавиться ними у цих казочках про ментальне здоровля, наче котик з мишкою. Її кролик лише на порозі, а вовк на прив'язі (добре, що не пуцька на горищі, як у сюрній мандрівці Beau Is Afraid (2023) Арі Астера). А тому третій альбом вже має бути про Червону шапочку з усіма заповітами чемним дівчаткам про монстрів темного лісу.
Поза ваганням про те, наскільки витонченими до останку є ці кострубаті тексти з її зранених квіточок, сама Структура щастя у тілі свого вовка прокидається від власного одноманіття лише наприкінці цієї історії ("Глузд", "Тригер"). Колисковий вальсок іграшкової ностальгії ("Чи знаєш ти?") варто назвати єдиним цікавим треком цього альбому, хоча й тут є деякі зауваги.
Навіть з вірними маячками іронії співати у 2023 році про те, що Бог давно загинув, то вже зовсім відвертий банал. Камон, ну, не можна так примітивно мислити навіть в обіймах своєї аудиторії. Нині є лише один контекст, де подібні слова є цілком адекватними місцю та моменту, але щось сумнівно, щоб Структура щастя про таке навіть здогадувалась.
На тлі потенційної співпраці зі саксофоністом Бармалієм після деяких звуків цього альбому Структурі щастя також варто задуматися про похід у євроденс зі своїм голосом, поки злії люди не почали закидати їй пропаганду суїцидальних нахилів у стіну. А прелюдією до майбутньої Червоної шапочки вона могла б організувати за прикладом гіперпоперів 100 Gecs цілий сеанс невротичного ска з Сергієм Жаданом.
Попередні хлопчики були якимись вже надто субтильними, а Жадан – майже патріарх, пам'ятник. Його так просто не посунеш. Не тільки ж Христині Соловій грітися холодними львівськими ночами у довгому промінні його неосяжної слави. Бігме, колаба Структури щастя зі Жаданом була б справжнісінькою бімбою на вкраїнській сцені.