Літепла попсичка з натяками на соульну душу у необов'язковому союзі Монатика та Джамали.
Повернення співачки Гайтани після десяти років мовчання з цілим альбомом філерів для непосвячених у соул, фанк та диско.
Подібне, на жаль, часто буває у соулі та фанку. Про те, у що перетворили диско деякі вкраїнські ВІА на початку 80-х, взагалі краще не згадувати. Місцеві радіостанції можуть захлинатися цим для слухацьких мандрів, але фанатам жанру у цьому одноманітті нема чого слухати.
Співачка Гайтана повертається з бездушним альбомом одноманітного матеріалу, який начебто нагадує щось соульне чи прифанковане, але насправді це поп попом. Вона постійно співає про любов та збуджені думки, одного разу навіть натякає на певні збоченства у процесі ("Сонце в собі"), але загалом це асексуальний альбом.
Лайтовий мікс Монатика та Джамали ("Нова весна", "На хвилі", "Хто для тебе я") так відразу вивітрюється за горизонт своїми стерильними текстами, що навіть й Simply Red поруч не згадаєш. З чогось нового поруч можна пригадати, наприклад, гурт O.Torvald. Там стільки панківських замашок, на перший погляд, але як тільки починають звучати, то лише карикатурять рок своїм банальним попсароком до мультиків для маленьких принцес.
З подібними інтонаціями Гайтана може зазіхнути хіба на колабу з простодушним кітчем Our Atlantic. Подібного навколо настільки чимало ("Кохаю"), що можна постійно крутити носом. Жоден її трек не підіймається до рівня Євгена Толочного. Навіть трек "Закохана". Саунд на "Сонце в тобі" постійно маніфестує про те, що Гайтана може більше, але вона жодного разу не демонструє хоч щось з цих сподівань.
Вона має все для цього, але нічого з цього не нікому показує ("Біль мене не лякає"). Прийшла, виконала, забула. Біля треку "Диво" їй відразу варто поставити для порівняння трек Toni Braxton & Babyface "Where Did We Go Wrong". Всі її легенькі афровайби не дотягують навіть до цьогорічного альбому Tyla, а згадувати біля неї саму Шаде за часів хоча б Naomi Sharon – це якийсь окремий глум ("Йду далі").
Певне, що варто тричі подумати, перш ніж ставити тут їй для ідеалу дорогоцінну перлинку "It's Such A Shame" гурту Thee Sinseers з альбому "Sinseerly Yours" (2024).