Hanna Svirska "Dreams of Trees" (2025)

Київська артистка з пошуками надії у мінливих снах під час війни.

Після нового альбому ембієнтної екстатичности від Hanna Svirska в її майбутній дискографії можна сподіватися й щось з індастріал-репу.

Інформація про Hanna Svirska чітко повідомляє про декілька мініальбомів та два альбоми. От тільки за чотирма мініальбомами у неї можна відшукати лише один альбом і це – "Dreams of Trees".

Це ще один цікавий жіночий голос на перетині фолкового та електронного, де її найближчими посестрами будуть Katarina Gryvul, Yuvi та навіть Zavoloka. Власне, Heinali варто було взяти саме її вокалісткою на альбом "Гільдеґарда" (2025), якщо вона вже так полюбляє Emika, Eartheater та Holly Herndon (плюс ще, певне, Kelly Lee Owens). Або ж навіть саму Holly Herndon з огляду на трек "Frontier".

У подібній електроніці від кобіт мінливість завжди є запорукою звільнення. Її перший мініальбом "Shepit" (2021) за етернальним піднесенням, ембієнтними переливами, глітчевою дискретністю та багатоголоссям легко змінювався від одного до іншого. 

Передчував за всілякими відгомонами (зокрема, й техно) свою майбутню та вже остаточну мінливість ("Inshe", "Vira"). За екстатичним витанням Hanna Svirska не забувала й про моменти викличного еротизму та якогось комічного коника ("Element").

Другий мініальбом "Echo" (2022) ще більше наполягав на відгомонах як на передчутті подальшого. Впевнено розгортався та глумився своїм вишіптуванням ("Nich"). Третій мініальбом "Yangola" (2023) вже заходив у фолкове та барокове. Внаслідок цього поміж ритуалів й виникало вже те знайоме у подібному матеріалі відчуття саспенсового фаталізму ("Chornyi Zvir", "Vysoka Verba", "Zakryi Ochi").

На четвертому мініальбомі "Zabuttya" (2023) поміж глітчевих деконструкцій найцікавішим рішенням у фолковому були фрагменти індастріалу з рефреном "ні ілюзій, ні життя" (ремікс треку "Zabuttya" та "Znamennya"). У вишіптуванні закономірно виникало щось відьмацьке.

Альбом "Dreams of Trees" (2025) начебто й має більше місця для світлих ембієнтних переливів та ритуального витання у замовляннях надії ("Sny Derev"), але не варто у ньому бігти поперед батька у пекло ("Vodohrai", "Rodysiia").

Перша частина альбому делікатно працює з просвітленням та багатоголоссям польових записів. Це й не пісні зовсім, а янгольські колискові (техноколискові) чи веснянки ("Horyzont", "Svitanets"), які сміло можна ставити Онуці за приклад. Обов'язковий аспект екстатичності у ритуальному особливо наголошується ("Kviten'"), а в урочій протяжності простір майже безкрайній (з огляду на обмежені людські знання).

Усе це чинно та прекрасно у вічній перспективі чогось схожого на солодкий сон (з огляду на обмежені людські знання). Та за душу найбільше бере після сюрного замовляння ("Viter") та саркастичного скептицизму зі словами "Та чи є від болю казки, та чи є від болю ласка?" ("Kazka") дещо інше. 

А саме трек "Tepla zlyva", де за тривожними натяками на краутний моторик лише один крок від ембієнту до індустріального репу. Якщо хтось з вкраїнських реперів не засемплить цей трек, то Hanna Svirska вже мусить сама зробити хоча б мініальбом убік хоча б clipping. якихось таких збитків. То є клас відразу у топ найкращого за 2025 рік.

А лунатиме тут за такої нагоди хіт "Family and Friends" Oklou з альбому "Choke Enough" (2025).