Нове львівське диво на дебютному альбомі Соломії Середи з прекрасними текстами у келішку.
Художниця та музикантка Соломія Середа вкотре нагадує про всю мистецьку красу львівської землі.
Вже за псевдом можна було б здогадатися, що це буде людина зі Львова. За цим характерним псевдом відразу услід накриває й вся та артистична львівська харизма зі завше іронічним поглядом на світ.
Власне, коханої Лани Дель Рей тут лише дрібками. Там, де треба ("Пластмасові гвоздики", "Плач, мила, ридай"). Здебільшого у глумливому абсурді хіта "Не мовчи" з його прекрасним текстом, а також мухами та вухами. За її бароко-попом вже мав би підметушитися гурт Пиріг і Батіг заради особливої львівської колаби у тонких сферах з тінями Мертвого Півня (старого, звісно).
Здається, що саме вона може бути найкращою втілювачкою поезії Ліни Костенко у музику (а то непроста справа). Трек "Задивляюсь у твої зіниці" на вірш Василя Симоненка є цьому живим свідком.
У тій бароковій поставі вона ще та придзиґльованка до пари в'їдливим ремаркам Буловінової, а також ще одна причинка для подушкових плачів Христини Соловій. Ой, не ту кобіту взяв собі Паліндром для одного кліпу на своєму новому сновидному альбомі.
Своєю лірикою Neyodovana помножує кількість талановитого чину на дівчачій сцені України (хоча б одеситка Валерія Вовк). Вся така мереживна у своїх млосних збиткуваннях з особливим нахилом до абсурдних рядків та багатошаровим огортанням усілякими несподіванками ("Ритуальні послуги", "Острів").
У своєму театралізованому моменті вони лише декількома ледь помітними натяками вказує дрогобичанці Клавдії Петрівні на її людську версію без постсовкового шансону та балалайкового цирку з конями. Після альбому "Тобі" (2025) вже й Мія Рамарі мусить випустити нарешті свій дебютник.
А вслід за паліндромівською твінпіксіаною десь у Львові й лунатиме Rebekah Del Rio зі своїм безсмертним треком "No Stars". Тільку ві Львові, прошу пана, тільку ві Львові.