Цілий колажний мюзикл від Nosha Neck з любов'ю до музики та кіно.
Дебютний альбом київського артиста Nosha Neck з прикладом музичної харизми для багатьох українських виконавців.
Nosha Neck вкотре вражає своєю легкістю музичного оздоблювача після торішньої збірки "demoneck". Його дебютний альбом є одним з небагатьох випадків на українській сцені, де вживання слова "концептуальний" є цілком виправданим.
У “Ношене” він колажує іронічним, сюрним та абсурдним всю свою любов до музики та кіно. Тут надихаються, згадують, припрошують, вшановують та семплюють море стрічок (Les Valseuses, The Princess Bride тощо) та гуртів (The Beach Boys, jockstrap, Animal Collective, Youth Lagoon, Grizzly Bear, Destroyer тощо).
Максим Тощо вже мусить якось посунутися у своїх мозаїках. З Іваном Гуморескою та Blooms Corda Nosha Neck вже може змагатися силами ("Зміна Партнерів", "Опус-Філер"). Цей його мюзикл легко та впевнено тримається однієї теми, щоб жанрово розбігатися від арт-попом, психо-попом, інді-попом, диско та ледь не софісті-попом.
Десь окремо тут варто згадати доволі рідкісну для української музики вдячну присвяту іншому гурту – "Я сподіваюся, на тому боці всі мовчать. Лише, тому що ввічливі і хочуть чути всі мої думки. Я сподіваюсь, ти не з тих, хто відправляє на сеанс. Коли в мені вщухає буря, просто слухаю Tik Tu" ("Тікту").
Його фірмовим коником є іронічне коментування абсурдної реальності навколо у всіх її проявах ("Пальто", "Гомер (Інтерлюдяність)", "Каруселі (Моя музика грузить)").
Один з цікавих прикладів таких спостережень на альбомі є трек "Ноктюрна" зі згадками про ще номерну творчість Vampire Weeknd ("M79"), який довершують ось такі рядки: "Я не знаю, що мені робити. І про що співати цей куплет. Я не знаю, як це покінчити. Тільки-тільки-тільки би не реп".
А от найкращим у цьому стані таки потрібно вважати іронічне фентезі "Принцеса Райт і наречена Робін Філер" з фантатичною ремаркою "Кохати будем не завжди. Не завжди, але приємно. Кохати будем не завжди, але приємно. Кохатиму тебе у травні. У червні".
Герой альбому "Ношене" десь іноді може здаватися розгубленим чи навіть втомленим після стількох обставин у нинішньому світі, проте у ньому стільки творчої радості, що для чогось подібного вже варто вигадати якось свого Оскара. Один з найкращих альбомів 2025 року в Україні.