Otoy "Недовготривалі відносини" (2023)
Дебютний альбом львівського репера Otoy нарешті стає першим кроком його творчости до чогось доброго та вічного.
Літній альбом розслабленого споглядання від колишнього пародиста місцевого репу, який, схоже, таки знайшов свій голос.
Після перших двох мінімальбомів "Cvit" (2020) та "Околофронт" (2022) на львівському реперові Otoy можна було спокійно ставити хрестика триперстним знаменням. Однак він несподівано простягнув свою руку крізь землю та воскреснув жар-птицею до кращого буття.
Зробив перший крок до чогось доброго та вічного. Otoy нарешті зловив вдалу інтонацію та заточився під потрібний ритм. Він знайшовся таким делікатом в іронії, що врешті перестав карбувати пафос іскрами навсібіч. У цій новій світлиці йому варто лише завжди пам'ятати про приклад набундюченого Скофки, який, що той пес вертає до свого блювотиння, а це ще гірше, ніж було раніше.
Про цей феномен дивовижного відродження, певне, вже треба фільмувати духопідйомний документал на Суспільному. Не лише саундпродюсер The Lazy Jesus так благодатно спричинився до нового Отоя. Так, він скерував його невротичний хаос у розумний бік мудрої розслабленості (Kaytranada, Mac Miller, Steve Lacy, Pale Jay тощо), майже цілковитого саншайну. Навіть суголосної гармонії, де Otoy нарешті віднайшов свій голос.
Але й сам Otoy нарешті відшукав себе у потрібних інтонаціях та словах. Лірику на його дебютному альбомі "Недовготривалі відносини" ще є подекуди куди покращувати, але це вже дрібнички на тлі його повноводної хвилі. Деякі колаби тут ще зайві. Tery, звісно, норм ("Бика за рога"), а от ті двоє – такоє, можна було обійтися й без них. І на цьому новому рівні Otoy вже сам сміло може думати про колабу зі Zbaraski ("Шо таке").
Головне, що Отоя нарешті підняло і понесло у цьому лінивому альт-рнб зі слідами соулу, електроніки, реггетону, диско чи навіть пі-фанку. Його слова нарешті цікаво слухати, а в його дискографії вже почали з'являтися хіти ("Змія", "Шукали вчора", "До кукухи"). Це вже щось справжнє та живе. Щось, що рухається, мислить та хоче розвиватися.
Ниньки з таким матеріалом вже якось зручніше не лише пащекувати на віддалі до псевдореперки alyona alyona, але й навіть потриматься за її горло. Варто лише у духопідйомному документалі на Суспільному про цей феномен дивовижного відродження залити у кадр якомога більше Сонця. Адже хтось вчора був вже зовсім такий, але нині вже піднявся і воскрес. Треба радіти та веселитися.