ЩукаРиба & Bunht "Розкіш-воля" (2025)

Поважний чин фольклорного гурту ЩукаРиба не здатна збити зі шляху жодна шуря-буря.

Новий альбом гурту ЩукаРиба з ліричними, козацькими та обрядовими піснями з різних куточків України.

Нині ЩукаРиба разом з Марією Квіткою, Ganna, Ummsbiaus, Гніздом вивільги, Zgarda та гуртом Leléka гуртує притомну візію українського фолку без всілякого заквітчаного кітчу. У свій певний спосіб.

У спосіб доволі стоїчний. Марія Квітка бере на себе увесь народний біль і несе цей свій хрест до кінця. Вони хреста не несуть, але йдуть поруч та допомагають усім, чим можуть. Вони завше врівноважують посполитий драматизм та фаталізм, а тому й зовсім не потребують глузливих коментів щодо цієї юдолі як у гурту Zgarda.

Розпочинав гурт ЩукаРиба з альбому "Колядки на Кудрявці" (2022) зі всілякими запрошеними вокалістами. У тих колядках з дріботливою електронікою все було статечно та спокійно з отим внутрішнім відчуттям розвою. Власне, їм самим там було цілком добре ("Ой, була в батечка дочка"). 

Деякі запрошенці нічого не псували своїм уважним ставленням та розумінням. Тонка ("Ой, добрий вечір, пан-хазяїну"), Tery ("А в пана-пана") та Jamala ("Ой, грало море в неділю рано"). Навіть Дантес зі своїм чемним вокалом наче з якогось ВІА 70-х нічого там не партачив ("А в полі-полі вишня стояла").

А от Wellboy зі своїм реггетоном у тих колядках стрибав, наче Пилип з конопель. Lely45 також була там зайвою зі своєю стилізацією. І навіть ЮЮ зі своїми дивними інтонаціями, адже у колядках не має бути істерики.

Реліз "Веснянки" (2024) у мереживному обрамленні фолку не цурався й джазових моментів. Мініальбом "Що й святоє" (2024) нікуди не збочував з вибраного шляху та поважно виконував народні пісні без жодного кітчу чи пшесади. Спокійно та легко, без надміру фолкового фаталізму ("Ой на горі"). 

З вирозумілою ласкавістю ("То не Ластовка"). Електронне та джазове йшло вже такими вкрапленнями, щоб нічого не зурочити навіть з найменшого жодним повівом ("Що в пана Івана"). Комічне у треці "Встала дєвочка" було уроком для Юріної.

На новому альбомі гурту ЩукаРиба "Розкіш-воля" Bunht продовжує робити те, що й робив на альбомі Марії Квітки "Розцвіт" (2025). Делікатно облямовувати народне багатоголосся елементами електроніки та джазу (інколи фрі-джазу) не без деяких спалахів.

Це ще один спокійний чин гурту ЩукаРиба, де зайвим хіба буде трек-славень "Ще не вмерла", який стримує та обтяжує їхній природний плин народної пісні. У всьому іншому ЩукаРиба співає чисто та впевнено, дає багато простору та пауз ("Де б я").

Вони просто линуть ("Корабель"). І ніхто тут нікуди не поспішає на обраному шляху місійности ("Ячмінь"). Драматичне вкотре врівноважують внутрішньою поставою, а духові сплески зустрічають з фірмовою стоїчністю ("Зажурилася крутая гора"). 

Щось тут зроблене зі спокійним гумором ("Сорока"), а щось несподівано танцювальне з азартом фаната інді-року хоча б кудись убік Superchunk ("Гречка"). Поважний чин гурту ЩукаРиба не здатна, здається, збити з їхньої скерованої соші ніяка шуря-буря. І навіть сама смерть. Музика триває вічно.

Десь тут й лунатиме трек "Bedrock" з альбому Ólafur Arnalds & Talos "A Dawning" (2025).