Kler "Яка є" (2024)

Покручний мікс танцюриста Монатика та заплаканої Казки, який би мала співати пластмасова Дорофєєва, яка зовсім не розуміє гумору та груву.

Дебютний альбом виконавиці Kler "Яка є" мають вивчати на музичних курсах як приклад жанрового непорозуміння. Можна, звісно, все це вважати особливою іронією над молитвами Дорофєєвої та інших представниць ордену перевзувальниць, але, схоже, що ні.

Нема тут ніякого стьобу ні з целочка-попу Дорофєєвої, ні з банальних проповідей Монатика, ні зі святих грішників Заріцької. З таким артистичним псевдо біля кордонів з Польщею мусіло вже бути щось цікаве та атракційне. Хоча б новий гімн для місцевого відділення YMCA, але ні.

Їй би у космос летіти нареченою до коханих янголів разом з M83 ("Зірка") та грішне слово "заїбалась" ("Робити що мусиш") міцно тримає її за п'яту дрібним бісиком. Трима та спонука до сповіді та спокути. Цілої єпитимії навколішки після такої богопротивної лексики.

Яка Дуа Ліпа, яка майбутня ностальгія, який радикальний оптимізм? У неї хоч є якась іронія, грайливість та навіть секс поміж загальної стандартизації. Джон Сіна ту Дуа Ліпу знімає з мотоцика однією рукою. Ще б Chromeo "Adult Contemporary" (2024) у моменті з La Roux згадали чи Le Flex "Flex Education" (2024). Добре, що не пригадали хоча б Джессі Вейр бідну, на яку колись так сильно напосілась Джамала до часу.

Поміж всього цього денс-попу дебютантка Kler якась вже зовсім безгрувна виконавиця. Пафосна та без іронії, хоча її звукач за спиною, схоже, що полюбляє слухати Boney M. та Kiesza. Її одноманіття без сексу на цих танцювальних теренах вбиває увесь мінімальний грув своїм неоковирним монатиком, що так якось полюбляв паразитувати своїми проповідями на Джонові Ньюманові ("Над хмарами"). 

Можливо, що вона навіть парафіянка московського патріархату ("Ланіти"). Вона чужа на цій дискотеці. Все, до чого вона торкається, перетворюється на блаженний мазохізм. На етно в стилі Енко ("Слова колючі", "Любов"). На пародію на музику на кшталт юродивого дуету альони альони та джері гейл. Поміж цього жаху у Kler також є особливо пекельні місця для пластмасових інтонацій та наївної лірики ("Танцюймо далі", "Робити що мусиш", "Яка є"), де замість груву чомусь стоїть істерична атмосфера Пивоварова з Псюком на бек-вокалі.

Лише замріяний початок треку "Зірка" можна вважати чимось цікавим на альбомі "Яка є". Все інше ледь дотягує до персонального вбивства на танцмайданчику співачки Biehu. Про її трек "Сестро" краще навіть не заїкатися.