Пісні фронту 2024 (# 95)

Десять треків від представників української попсцени, які намагаються сказати щось важливе та потрібне під час війни.

Українська попмузика змінюється. 29 топових альбомів за 2023 рік – це велике щастя. Деякі вкраїнські виконавці, звісно, все ще занадто неповороткі для великих викликів. Дрібними паразитами вони бовтаються біля чогось значного замість того, щоб просто змінити професію. Це звична картина для подібних процесів, і тому варто просто не звертати.

До топових "Птахів" новий трек сум'янського проєкту Анни Карпенко не долітає, але все ще попереду.

Модерний привіт гурту Аква Віта, де текст інколи блукає десь зовсім окремо від саунду, наче творці є фанатами творчости годарівських технік візуалізації.

Мистецька готика з горорним конанням на драбині Якова. Схоже, що Yuvi десь незабаром дійде й до стрічки Імперія почуттів (1976) Осіми Наґіси. Хоча алюзії на Лесю Українку більше потребують еротичного аніме Еїті Ямамото Kanashimi no Belladonna (1973) за мотивами книги Жуля Мішле "Відьма".

Modern Talking для всіх навколишніх потопчан. Добре, що вже краще, ніж в Олі Полякової. Йо май харт, йо май соул.

Лайтовий потяг до соульного чину з джазовим минулим для деяких вкраїнських кав'ярень.

Щось артистка Кедрова заблукала на території Röyksopp. Для якихось лесбійських натяків у ліриці можна вже було вигадати й щось цікавіше.

Післяшкільний вальсик забутої душі з темним небом над головою та піском у серці. Ось така діалектика.

Навколо вже стільки живих конкурентів для безалкогольного еренбіста Tery, що йому вже доконечно потрібно випускати новий альбом.

XOnya підтягнула лірику та впевнено заходить на територію хітових треків.

Троєщинської Клеопатри тут ще не було, однак така іронічна краса тут обов'язково мусить бути.