Але будинок не має товарного вигляду.
Жіноча консультація третьої комунальної міської лікарні, що тут була раніше, переїхала в приміщення на вул. Рапопорта (поблизу пологового будинку).
На хвилі революційних трощень адмінбудівель, також можна подумати, що екс-жіночу консультацію бомбили протестувальники.
Але на Олени Степанівни немає такого обвуглення як у приміщеннях міліції, прокуратури, СБУ та інших ненависних народом структур.
Ця вулиця дуже спокійна, і тому якось дивно бачити там побиті вікна.
А якщо зайти в двір будинка №31, то там все виглядає набагато сумніше.
Вікна в будинку побити, двері ледь теліпаються на петлях, а в середині порожнеча та уламки дверних відкосів, дошок, столів, тощо.
Також є і менша будівля, до якої вселилися сквотери.
В світовій практики сквоту, коли кудись вписуються студенти чи прості безхатченки приємної зовнішності, то, принаймні, роблять людський інтер'єр хоч якось придатний до життя.
В Україні таким зазвичай займаються звичайні українські бездомні: циганський інтер'єр, купа сміття, що відразу є підставкою для матраца і туалет, що розташований на відстані "скільки не впадло відійти від спальні".
Хоча є у Львові й модернові сквотери, бо ми ж інтегруємось, як-не-як, потрохи кудись.
Але Львівській міській раді, зважаючи на інтер'єр, на баланс передали будинок зі сквотерами старого зразка.
А ще біля цієї будівлі є дитячий майданчик. Тому страшно, що малі можуть бігати по таких стрьомах, де все валиться, чи де посеред двору є незакритий люк.
У тому люці важко вбитися, але можна поранитися, а ще там є всіляка зараза.
Мешканці сусідніх будинків розповіли, що бездомних важко поміти вдень, оскільки у цей час вони займаються батлхантінгом (збирають пляшки). Вони приходять тільки поспати і сильно не галасують.
За огорожою будинку на Олени Степанівни, 31 особливо смороду не чути, але покупця навряд чи це хвилюватиме.
Тож вдалих торгів, Львове!