Зміст статті

19 серпня 2016

Порошенко у Бродах

Бродівська надія Петра Порошенка

Попередній квітневий візит Президента надав помпезності відкриттю Фуджікури. Вчорашній приїзд продовження доброї традиції.

Ще до приїзду Гаранта львівські медійники постали перед дилемою: їхати на будівництво заводу "Нексанс" та у військову частина чи їхати на ділянку дороги Червоноград–Радехів–Броди, яку реконструюють, після чого в ту ж таки в/ч (ігноруючи закладання капсули в фундамент заводу).

Більшість обрала завод+військових. І не прогадала, адже будова завжди сповнена цікавими символами.

Поки всі під білим сонцем очікували на кортеж №1, фотокори з довгими люфами об'єктивів зауважили сусідство будмайданчика з одним одним з найбільших в Україні єврейських цвинтарів. 

За годину до приїзду Петра Порошенка, представництво компанії пояснило пресі, а згодом й голові Львівської ОДА Олегу Синютці, чому саме Броди обрали для такого стратегічного (третьоого після Золочева і Перемишлян) заводу на Львівщині.

Тут й виникло відчуття, що Львівщина – земля обітована для виробництва електрокабелю для автомобілів: дві Фуджікури і три Нексанси.

Все у всіх напоготові, і навіть дівчина, яка вручатиме Президенту кельми та робочі рукавички. Кельми – не просто робочий інструмент, вони символ у руках вільних людей, просвітлених мулярів нового життя.

Плац на вулиці Чупринки у Бродах зазделегідь розділили на зони: подіум для журналістів, біотуалети для делегатів та дерев'яні будки – для будівничих, тінь від лип взовдж дороги – для простолюдинів, які поручкались з Порошенком як тільки він ступив на бродівську землю.

Бродівчани завершують рандку з Порошенком вигуком "Героям слава!" і медійники збуджено націлюють свої камери на делегацію, в якій їх дивує присутність... Богдана Дубневича.

Згодом помічають й Михайла Боднара у вишиванці (це ж бо його округ!), Андрія Кота та Андрія Лопушанського. Лише тут вони представники міжфракційного об'єднання "Львівщина".

Делегацію коротко ознайомлюють з макетом заводу німецької "дочки" французького концерну, і вона нарешті урочисто прямує до вівтаря, де Президент опускатиме капсулу.

Масовка довкола радісно селфиться, однак особливий трепет можна помітити лише в очах дітей. Президент це помічає, і дає прикластись до процесу й звичайним бродівським хлопчакам.

Президент у рукавичках робить хресне знамення над щойно зкладеною капсулою, і між іншим запитує: чи є тут майбутні працівники заводу.

Вгору піднімається декілька рук, а Богдан Дубневич піднімає руку на власного годинника.

Перша частина офіціозу закрили. Усі спраглі хутко готуються до десанту у військовій частині авіаторів.

Бродівчани користають моментом, щоб сфотографуватись з кельмами, що побували в руках Порошенка, Синютки, німця Думлера Райнгольда і гендиректора компанії "Електроконтакт Україна" Андрія Гаврильчика.

Від заводу і аж до військової частини, де колись служила, бухала та гуляла легендарна Надія Савченко, скрізь на вулицях райцентру кучкуються бродівчани.

Десь між ними та над ними – лежачі та сидячі поліцейські і міліціонери.

Однак перш ніж зустріти президента, військові на плацу вирішують показати хто тут господар, і починають пояснювати телеоператорам, що їхнє місце за спинами солдатів.

Для журналістів така бродівська солдафонщина дещо незрозуміла і навіть неадекватна.

Однак згодом армійці нарешті додумуються до соломонового рішення, і дають медійникам більше опертативного простору перед трибуною №1.

Президентський кортеж прибуває на вуличку, де на нього вже очікують збуджені люди, а також невеличкий стенд-паспорт новобудови для військових.

Президент зупиняється біля стенду, щоб усім пообіцяти якісне житло: з усіма вигодами, індивідуальним опаленням, прозорррими закупівлями та низькою ціною.

Тим часом бажаючих зробити пам'ятне селфі більше, ніж на будові, і тому Президент просить Синютку допомогти йому та дівчаткам зі знимкою.

Голова ЛОДА втішений несподіваною нагодою хоч би на мить стати президентським фотографом.

Натовп, зрештою потрохи відривають від Президента, і він займає місце за трибуною.

Позаду нього заступник голови його адміністрації – Таранов (Андрій Іванович, між іншим), який веде церемонію покладання квітів та промову до вояків.

Поруч з військовими на плацу організовано скупчились їх родичі, щоб бачити врочисте вручення орденів.

Порошенко мовить впевнено про найсильнішу та найпатріотичнішу армію на континенті, про можливе введення воєнного стану, "Нормандський формат", Мінські домовленості, героїчних військових-авіаторів...

Але чомусь не згадує про колись головну зірку бродівської частини – Надію Савченко.

Саме жінки у камуфляжах підносять головнокомандувачу ордени, які він вручає військовим.

Саме жінка в цей урочистий день 
останньою отримує свій орден "За заслуги" ІІІ ступеня за волонтерство.

Це ведуча ТРК "Львів" та народна рухівка Ксенія Клим, єдина, до речі, цивільна особиня, яка вчора отримала нагороду з рук самого Президента.

Вона хвилюється не так, як усі попередні солдати. Вона чекала на отримання ордену ще з червня.

Електорату в провінції така поїздка завжди довподоби. Вони ще тижнями обговорюватимуть приїзд гаранта.

Однак Порошенко приїздить на Львівщину швидше з представницькою метою – надати помпезності якомусь заходу, приділити увагу захисникам Вітчизни та закордонним інвестиціям у час війни.

Разом з тим варто зауважити брак президентської уваги до проблем області, наприклад, сміттєвого колапсу.

Адже представник Президента рано чи пізно мусить визначитись з ділянкою під нове сміттєзвалище, і ніби самому Порошенку адресували звернення про надання Грибовицькому сміттєзвалищу статусу зони надзвичайної ситуації.

Хоча, можливо, Петро Олексійович, зважаючи на політичное протистояння з Садовим, просто такий обережний або просто не захотів псувати меру підготовку до Дня народження.

Автор: Юрій Семашко