Масова вирубка лісів – це далеко не все, чим живе Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства.
У цьому могли переконатися члени громадської ради при Львівському ОУЛМГ під час виїзного засідання 23 травня.
Засідання розпочалося з публічного звіту керівника Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолія Дейнеки, який хвалився статистикою та планами на майбутнє. Громадська рада вислуховує здобутки головного лісівника області, після чого –незручні питання. Однак до такої ситуації громрада готова – цензор-секретар засідання (він же голова ради) Миклуш вирішує кому скільки часу відводити на питання Дейнеці.
Він ненав'язливо і досить тактовно коригує час запитань, мотивуючи своє рішення браком часу, адже попереду – насичена програма виїзного засідання. Секретар засідання наказує майстру лісу з Дрогобиччини "Сідайте, будь ласка!", після його питання про повну ставку.
Віталій Майборода, який у відкритій опозиції до Анатолія Дейнеки, також бере участь у засіданні, аби задати низку незручних питань. До його присутності в ОУЛМГ приготувались у особливий спосіб. Учасник АТО, член батальйону "Айдар" виступає зі словами подяки Анатолію Дейнеці, який допоміг айдарівцям вагоном деревини для бліндажів. Вояк стверджує, що Віталій Майборода і його сподвижник Орест Кулинич нібито десь публічно заявляли про сумнівність використання тієї деревини. Вояк навіть запрошує обох на передову, аби вони переконались у цільовому використання кругляка. Майборода з таких закидів дивується.
Шишки у Брюховичах
Державне підприємство "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр" розташоване у Брюховичах, під сосновим лісом. У спеціальному цеху центру сушать шишки для подальшого виготовлення з них насіння, тут душно, сухо і тримається характерний запах соснової живиці. Директор Федір Пелиньо особливо тішиться обсягами насіння ялиці білої, що є дуже важливою для Львівщини. Сьогодні у нього в гостях не лише громрада при ОУЛМГ, а й один з членів президії Львівської обласної ради, а не так давно, голова комісії екології облради, Андрій Білоус.
Відчутно, що з 2007 року тут багато працюють над матеріальним забезпеченням технологічно затратного процесу (зберігання, обробка, висадка у землю насіннєвої продукції). Кожна зі стадій має своє окреме місце: під відкритим небом (у коробах) або в сушильні, або у теплиці.
Директор центру Федір Пелиньо звітує перед поважними гостями і стверджує, що підприємства області купують насіннєвий матеріал у єдиного такого цеху. Він стверджує, що послугами центру користуються лісівники з підприємств Рівненщини, Волині, Чернівецької, Івано-Франківщини, Хмельниччини областей, переважно лісгоспи. Щороку вони стають покупцями паростків.
Собівартість одного такого сіянця з закритою кореневою системою – 95-97 копійок. Реалізовують їх по 3 гривні 90 коп. Торік ціна була 3 гривні 20 коп.
Між іншим, лісгоспи на місцях також вирощують власний садивний матеріал, і також його садять, відповідно, їм незавжди вигідно тратити кошти на купівлю насіннєвого матеріалу у центрі. Адже лише транспортування саджанців з Брюхович у будь-який район області коштуватиме лісгоспу більше, ніж власноруч вирощені насадження.
Користуючись нагодою, Анатолій Дейнека і Андрій Білоус дякують один одному за співпрацю. Хоча й можуть бачити один одного на сесіях Львівської облради. Дейнека стверджує, що обларада починає розуміти проблеми лісового господарства, критикує, звинувачує і, водночас, хоче щось змінити на краще. Він сподівається втілити за допомогою облради проект контейнерного лісового розсадника.
Заступник Ганущина вірить, що до фінансування такого проекту можна буде долучити також державу. Андрій Білоус завершує свій спіч тим, що лісовідновлення для облради є пріоритетом №1.
"Швейцарський" ліс за Бібркою
З Брюхович громрада рушає до Перемишлянського району, де у володіннях ДП "Бібрське лісове господарство", у межах Романівського лісництва є навчально-виробничий стаціонар – місце наукового дослідження лісових культур. Національний лісотехнічний університет займається тут веденням наближеного до природи лісового господарства, формування різновікового високобонітетного насадження із скороченим оборотом рубки, який широко застосували у своїх лісах саме швейцарці близько ста років тому.
Поки проректор з наукової роботи НЛТУ, професор Григорій Криницький ділиться з громрадою своїми знаннями про стаціонар, троє айдарівців відходять на перекур у кущі. Схоже, що у веденні лісового господарства вони мало розуміються, промова Криницького їх не цікавить. Тоді для чого їм членство у громадській раді?
У Швейцарії було апробовано і доведено вдалий підхід відновлення лісу в умовах максимально близьких до природніх, хоча такого, на жаль, нема у нормативно-правовій базі. Стаціонар закладено аби перевірити доцільність ведення лісового господарства за тими ж принципами, що й у Швейцарії. За кільканадцять років матимуть результат. Тим часом подібний ліс, як під Бібркою, але між Винниками і Львовом, уже почали пиляти.
На межі лісу, де є стаціонар, є місце зразкової рубки, де проростають молоді клени. За цією ділянкою, однак, видно хащі. Ймовірно, працівники Бібрського лісгоспу ретельно готувались до приїзду громадських радників Анатолія Дейнеки за принципом "потьомкінського села". Це можна зрозуміти по листю, що вже встигло всохнути, але ще не опало з дбайливо зрізаних гілок.
Рада-помічниця, рада-захисниця
З боку неважко зауважити, що громадська рада закриває очі на корумпованість управління, соціальну напругу , спричинену вирубуванням лісів, підробкy дозвільних документів.
Ба більше, сьогодні по обіді, коли рух "Стоп лісоцид" проводив свою акцію прямої дії, на порозі управління саме члени громадської ради, за сумісництвом члени вищезгадуваного батальйону "Айдар", допомагали патрулю поліції, працівникам Залізничного райвідділу поліції стежити за порядком.
У борців з варварськими вирубками було кілька вимог: повністю відмовитись від суцільних рубок лісу, запровадити дієвий механізм громадських слухань затвердження планів рубок на місцях, притягнути до реальної відповідальності керівництво ОУЛМГ й окремих лісгоспів області.
Активісти руху виклали їх на папері та закріпили підписами і прийшли в управління, аби офіційно зареєструвати документ. Однак далеко не одразу вдалось знайти когось, хто погодився це зробити. Вони стукали у кілька кабінетів, у зачинені двері приймальні, і одним з перших їх зустрів чоловік, який представився також членом громадської ради! Однак що він там робив у робочий час? Чи, може, громадська рада веде діяльність не лише на громадських засадах?
