Світлана Альошина вчить дітей творити добро
Проект "Яскрава ідея в її руках"
Репортаж про волонтерську діяльність мешканки Харківської області Світлани Альошиної.
Волонтерка із смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області Світлана Альошина цікаво і з користю організовує дозвілля дітей. Випікає з ними тістечка, шиє ляльки, ліпить із пластиліну і … мріє створити дитячий будинок сімейного типу.
Від хобі до волонтерства
Світлана Альошина працює начальницею відділу економічного розвитку Чугуївської районної державної адміністрації, але жінка має цікаве хобі – захоплюється кондитерським мистецтвом. Саме любов до цього виду кулінарії та прагнення здійснити мрію матері спонукали Світлану зайнятись волонтерством.
До цього вона відвідувала кондитерські майстер-класи та тренінги. У вихідні обов'язково випікала якісь солодощі, а потім викладала фото тістечок, печива, тортів у соцмережах. "Лайків" та захоплених коментарів знайомих та друзів під цими дописами ставало щоразу більше. Сусіди почали приводити своїх дітей до неї на кухню, щоб їх розважити і витягнути з-за комп'ютерів.
"Спочатку на вихідних у мене вдома збиралося 5–7 діточок. Вони спостерігали, допомагали декорувати солодощі, а потім із задоволенням їх їли. Тоді я зрозуміла, що ці наші зустрічі вихідного дня є потрібними, адже дітям у Новопокровці особливо нема куди піти, а відсутність активного й цікавого дозвілля спонукає дітей сидіти у комп'ютерах, планшетах. І через це вони світу білого не бачать", – розповідає Світлана Альошина.
Жінка зауважує, що дуже любить дітей, має свою дитину, але важливою причиною, чому вона зайнялась волонтерством, було бажання втілити мрію матері. До 1990 року Світлана із сім'єю жила в Баку, там її мама працювала вчителькою, часто проводила заняття у дитбудинках. В одному з них жінці настільки припав до душі хлопчик, що вона захотіла його всиновити, однак цього так і не сталося.
"Мама дуже хотіла всиновити цього хлопчика, бо він теж її полюбив, але батько не дозволив. У 1990-му, коли в Баку почалась війна, ми переїхали у Новопокровку. З того часу мама завжди говорила нам зі сестрою: "Якщо буде хоч найменша можливість допомогти дитині, обов'язково зробіть це". Свого часу вона цього не зробила і це стало таким тагарем для неї… Я мрію створити дитячий будинок сімейного типу. У нас із чоловіком є одна дитина, тому можна взяти ще дев'ятьох", – усміхаючись, говорить Світлана.
Смак життя
Кількість дітей, які приходили з кулінарними візитами на її кухню, стрімко зростала, тому довелося шукати більше приміщення. І ось уже майже два роки жінка проводить заняття для дітей у Новопокровському будинку культури, директор якого безкоштовно надав Світлані приміщення, де вона щосуботи займається з дітьми.
"Діти хотіли і місити тісто, і випікати, і прикрашати його, а для цього потрібні рукомийники, пічка та інше обладнання, якого в будинку культури, звичайно, нема", – розповідає Світлана. Тому на заняттях вона вчила дітей виливати та прикрашати свічки, шити ляльок, робити листівки, різні вироби із фетру, а заготовки із тіста, які діти потім прикрашали, Світлана сама пекла вдома.
Кількість охочих відвідувати ці заняття продовжувала зростати, тому волонтерка проводила їх щосуботи та щонеділі для кількох груп дітей. Згодом її почали запрошувати і директори шкіл Чугуївського району, тепер Світлана раз на місяць займається з дітьми у селах району.
Ця соціальна ініціатива набувала розголосу і два роки тому переросла в громадську організацію "Смак життя", яка саме тепер перебуває в процесі юридичного оформлення. Зараз до складу організації входить семеро людей, переважно це матері дітей, які відвідують Світланині заняття. Ще п'ятеро людей, серед яких – директори місцевих шкіл, з ними співпрацюють. Зараз на заняття до волонтерки приходить від 45 до 120 дітей. Як зауважує Світлана, часто не вистачає місця, щоб розсадити всіх охочих.
Також із збільшенням кількості дітей зростає потреба у підручних матеріалах, інвентарі, а для цього потрібні кошти. Тому частина батьків оплачують вартість необхідних для заняття матеріалів, але є діти, які відвідують заняття безкоштовно: діти-сироти, напівсироти, діти учасників АТО, діти матерів-одиначок, діти із малозабезпечених сімей.
У Центрі дитячої та юнацької творчості Чугуївської районної ради Світлану оформили на пів ставки керівником гуртка, але її зарплата, зазвичай, іде на придбання матеріалів для занять. Наприклад, діти дуже хотіли ліпити з пластиліну Play Doh. Вони так просили, що Світлана не втрималась і купила пластилін, який коштує 1500 грн. Це і є вся зарплата, яку вона отримує як керівник гуртка.
Волонтерка постійно шукає можливості залучити додаткові ресурси. Коли кількість дітей перевалила за сотню, жінка просто фізично не встигала випікати для всіх заготовки з тіста, і їй на допомогу прийшов місцевий бізнес – Кулинічівський хлібозавод. Підприємство безкоштовно випікало для занять 100 пряників, які діти на власний смак декорували мастикою та айсингом.
Різдвяна майстерня
Цього року Світлана Альошина зуміла організувати "Різдвяну майстерню": їздила селами району і проводила там тематичні заняття з дітьми. Цей захід жінка вважає одним із своїх найбільших волонтерських досягнень, бо їй вдалося залучити до його проведення місцевий бізнес, тому всі заняття діти відвідували безкоштовно.
Перші три виїзди із двадцяти у межах "Різдвяної майстерні" було досить складно організувати. Світлана сама дзвонила у села Чугуївського району і розповідала про намір провести такий захід. З транспортуванням мікрохвильової пічки, матеріалів та інвентарю їй допомагали чоловік і батько. А потім люди самі почали до неї дзвонити і просили приїхати до них у село. З'явились і підприємці, аграрії, які надали транспорт та оплатили матеріали.
"Підприємці досить легко погоджуються на співпрацю, надають допомогу, але тільки тоді, коли заходи відбуваються на їхній території. Для бізнесу це своєрідна реклама. Я так і звертаюся до підприємців: "Якщо ви хочете продемонструвати соціальну відповідальність та активність свого бізнесу, то долучайтеся до організації наших заходів", – розповідає Світлана Альошина.
Також волонтерка підкреслює, що, звертаючись до підприємців із пропозицією підтримати проведення занять із дітьми, для неї було важливо пояснити їм, що вона просить кошти не для себе, не для райдержадміністрації, з якою Світлану ототожнюють у місцевих бізнес-колах, а просить їх фінансово долучитись до організації цікавого і корисного дозвілля дітей.
Ідею проведення "Різдвяної майстерні" підтримав і теперішній голова Чугуївської райдержадміністрації Микола Шошин, який позитивно ставиться до волонтерської діяльності Світлани і дбає про розвиток громади Чугуївського району. Він постійно наголошує, що бізнес, влада та громада повинні працювати разом для досягнення поставленої мети.
"Робіть добрі справи і світ ставатиме кращим…"
Волонтерка розповідає, що обожнює спостерігати за реакцією дітей під час занять: як вони радіють, коли у них виходить змайструвати щось власними руками, як захоплено працюють та як із гордістю хваляться своїми виробами.
"Одного разу під час заняття ми розмальовували скарбнички у вигляді котиків. Коли вже всі розійшлися, до мене підійшла одна дитина і каже: "Можна я залишу свою скарбничку тут, не буду забирати її додому?" Мене це здивувало і я запитала, чому? У відповідь почула, що батьки цієї дитини ту скарбничку або поб'ють, або проп'ють. Усе це дуже прикро, але я радію, що діти з проблемних родин мають змогу на наших заняттях розвиватися і спілкуватися з однолітками", – розповідає Світлана.
Зараз жінка активно працює над написанням бізнес-плану для свого проекту, аби знайти сталий фінансовий ресурс, необхідний для проведення занять із малечею. Вона завжди пам'ятає слова своєї мами про те, як важливо допомагати дітям і вважає, що коли кожен на своєму місці робитиме хоча б невеличкі добрі справи, наш світ ставатиме кращим.
Репортаж створено в рамках проекту "Яскрава ідея в її руках", який виконує львівська громадська організація "Центр соціальних ініціатив "АТОМ" за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва SDC.
попередні тексти проекту
Світлана і тисячі її волонтерів
"Особливий дотик" волонтерки з Кривого Рогу
Рецепт успіху від черкаської волонтерки
