Зміст статті

14 травня 2018Калина Мирська2379

Українська Іспанія: Фестивальна круговерть

Фестивальні маршрути українців в Іспанії.

Під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. Це прислів'я можна трактувати ще й по-іншому: хочеш жити, а не виживати – умій "крутитися-вертітися". 

Ось і доводиться в умовах постійного часового пресингу (щоденної копіткої праці, адже заробітки для нас наразі ніхто не скасовував, занять наших діток протягом тижня в іспанських навчальних закладах, і лишень по суботах навчальний процес сконцентровується у наших таки школах) шукати можливості, щоб гучніше заявити про себе (бо негоже у власному соку варитися), показати іншим те, чим можемо гордитися, представляючи на землі Сервантеса Україну.

Як і поглянути на здобутки інших, щоб самим збагнути, чи у правильному руслі-фарватері рухаємося. Власне, саме такі думки приходять до голівоньки під час участі в різних конкурсах, фестивалях, концертах, виставках, симпозіумах як в Іспанії, так і поза її межами. Цю істину зайвий раз підтвердили вихідні та святкові дні кінця квітня-початку травня. Про це – детальніше.

Португальське Сан Теотоніо та іспанська Малага

Насиченими на культурно-мистецькі заходи стали дні 27-29 квітня, які через puente-мостик плавно перетекли у святкові першотравневі. Так ось: у п'ятницю, 27-го числа попереднього місяця, творчий десант українського культурно-освітнього центру "Дивосвіт", що в містечку Алькоркон поблизу Мадрида, висадився у португальському містечку Сан Теотоніо. Там він взяв участь у Міжнародному фестивалі танцю "Земля без кордонів", що вже вдруге запрошує до себе представників різних країн.

Приємно, що мають дивосвітівці в сусідній країні своїх добрих приятелів, якими є подружжя – Оксана та Володимир Драбовські (керівники танцювального колективу "Viz-a-viz"), котрі через особисте давнє знайомство з художнім керівником алькорконівського танцювального ансамблю "Перлина" Ігорем Чижевським, також удруге сприяють у поїздці його вихованців до Португалії.

Звісно, дивосвітівці не вдарили личками в багнюку, гідно представивши і центр, і українське танцювальне мистецтво загалом на португальській сцені. А допомогли танцюристам і співаки, які виступали поміж танками, зокрема, іспанка Беатріс Монтеро, в якої українська пісня й танець – уже в крові (зауважте, що її батьки – корінні іспанці) Роман Климко, Анна-Марія Ковалик-Литвин (мама якої Богдана є уродженкою селища Нові Стрілища Жидачівського району), Андрій Войцік.

Та все ж головною дійовою особою був, безперечно, танець. І "Привітальний", і "Козацький", і "Несе Галя воду" у виконанні основного складу колективу, і "Віночки", які елегантно та лірично танцюють матусі дивосвітівських діток, і "Гуцулята" – номер молодших школяриків викликали напрочуд позитивні емоції в глядачів, а також їхню схвальну оцінку, що вилилася в гучні аплодисменти.

А ось буквально через кілька днів деякі з учасників поїздки в Португалію вже в складі іншої делегації вирушили в місто Фуенхіролу, що розташоване поблизу Малаги на півдні Іспанії. Туди помандрували підопічні Лілі Ткачук з її вокальних гуртів "Перепілонька" та "Передзвін" для участі в інтернаціональному фестивалі культур. Не перетягуючи ковдру на свій бік, зауважимо, що виступ дивосвітівських артистів став яскравою, цікавою, радісно стверджуючою та високопрофесійною сторінкою серед усіх торжеств, включених у програму цього величного за масштабами заходу.

І не біда, що гаманці декого з батьків змушені були значно полегшати у вазі й потоншати в об'ємі, адже декому довелося розкошелюватися двічі. Далебі, це означає, що всього лишень раз чи два на місяць не відсвяткувати вдома з колегами "fin de semana" (закінчення тижня), натомість вкласти копієчку в творчу поїздку власного чада. Ось приклад, гідний наслідування! Одначе, безперечно, батьківська допомога відчутна і за неї треба низенько схилятися до землиці.

Зрештою, не потрібно зайвий раз нікому локшину на вуха вішати, доказуючи з піною біля писочка, що такі поїздки для діточок дуже й дуже важливі, пізнавальні та цікаві. А ще й якщо паралельно з виїздом до океану чи моря вони відбуваються. Напевно, кожен з нас пригадає як у шкільні роки кортіло десь вирушити з однокласниками, тим паче показати свої таланти в інших місцях. Подорожі ж – така класна штука!

Ось і одна з танцюристок "Перлини" – Юля Ярема, а заразом і матуся одного зі школяриків, поділилася своїми враженнями: "Задоволення величезне, якщо не грандіозне. Купа позитивних вражень, емоцій, відчуттів. Ми були, немов єдина родина, хоч і так нею є в "Дивосвіті". Але під час поїздки це родичання чи не подвоїлося, або потроїлося. Бачили б ви, як уболівали і підтримували молодших старші наші учасники делегації, як опікувалися ними! Градус доброти, радості, творчого натхнення аж зашкалював. Словом, захоплення неймовірне".

У цілому ж країна кориди та фламенко стала нам ще ближчою після першої, між іншим, нашої презентації на цьому Міжнародному фестивалі національних культур у Фуенхіролі. Зауважимо, що 27 квітня відбулося урочисте його відкриття, вже 24-го за ліком. Упродовж п'яти днів форум продемонстрував традиції, фольклор, історичну, туристичну та гастрономічну привабливість багатьох культур світу. Згідно з підрахунками, фестиваль відвідав понад один мільйон гостей, котрі оцінили можливості більш, ніж 30 країн-учасниць.

Український павільйон урочисто відкрили консул – керівник Консульства України в Малазі Артем Воробйов і керівник проекту "Fip Fuengirola-18" з українського боку – президент асоціації "Українсько-іспанський культурний простір" Галина Ліснича. Відрадно, що нас презентували і наші краяни з рідних сторін: народна артистка України Світлана Мирвода, лауреат міжнародних конкурсів Влада Чайка та Валерія Левківська (всі – від Товариства "Україна-Світ"), яка показала приватну колекцію автентичних строїв і головних уборів, а також гурт "Веселі Галичани" з Тернополя.

А ось учасники зразкового ансамблю танцю "Кричевчанка" під керівництвом Олександра Ситнікова (в недалекому минулому львів'янина) з міста Алкала-де-Енарес, що поряд з іспанською столицею, представляли, власне, мадридський регіон. Зрештою, як і дітлахи з культурно-освітнього центру "Дивосвіт", про яких мова вже йшла.

Мадридське Віляверде (в квадраті) та пристоличне Вальдеморо

Прикметно, що минулих вихідних шлях дивосвітівців (школяриків і випускників закладу, котрі є учасниками танцювального ансамблю "Перлина"), проліг зовсім близенько, на відміну від попереднього тижня, а саме в мадридський мікрорайон Віляверде (складається з двох частин – Альто (верхнє) і Бахо (нижнє). Тут, у культурному центрі "Santa Petronila" (Віляверде Бахо) проходили дні української культури, де наші виконавці та колективи презентувати рідну культуру та країну в цілому. Ініціатором і надпотужним мотором такого заходу стала голова культурного центру "Світанок" (який, власне, і знаходиться в цьому районі) одержима та завжди елегантна Галина Бардіна-Куц (уродженка Червонограда).

І у п'ятницю, 4 жовтня, і наступного дня, в суботу, наші земляки були і на очах, і на слуху в тутешніх мешканців, бо, направду, маємо що винести на якнайширший загал. Пісні й танці наших артистів прокладають кладочку до сердець і душ як іспанських глядачів, так і, безсумнівно, своїх, за що їм воздається сторицею у вигляді бурхливих оплесків, вигуків, овацій на зразок: "Браво! Молодці! Дякуємо!"

Ось і цього разу щось подібне (до того ж двома мовами) лунало на адресу співочого гурту "Українські передзвони" під керівництвом Лариси Сенів (номери цього колективу склали левову частку концертних програм як у п'ятницю, так і в суботу, до речі ще й у різних конфігураціях: сольні виступи, спів дуетами, тріо, квартетами, жіночим і чоловічим складом), баяніста-віртуоза Віктора Мілютенка, Зразкового дитячого ансамблю танцю "Кричевчанка" з Алкали-де-Енарес і дивосвітівських колективів й окремих артистів, серед яких тон задавали вокальні ансамблі "Перепілонька" та "Передзвін", танцювальний "Перлина", члени театрально-танцювальної студії "Купава" (художній керівник Вадим Кучер).

Крім концертних програм дні української культури були насичені ще й виставками та майстер класами наших майстринь народної творчості, картин художниць, роботами фотомайстрів. Для прикладу, дивували багатьох присутніх полотна (в тому числі й з бурштину) напрочуд талановитої художниці Оксани Праведної, вишивані роботи, писанки, браслети, ґердани та інше Антоніни Яворницької-Венгренюк, Мирослави Кавацюк, Тетяни Куліковської, яким допомагали і представили для експозиції деяку сувенірну продукцію Світлана Чуб, Ганна Ткачук, Олександра Федоркевич.

Сумно й тужливо вразили, як вже повелося, численні фотоматеріали, які склали основу експозиції Посольства України в Іспанії про Голодомори в Україні. А яскрава і змістовна фотовиставка представників Сокальщини Ліліани Заяць і Ореста Антошківа була присвячена минулому і сучасному нашої країни в цілому.

Одначе в суботу, 5 травня, ще й засвітилася українськими барвами та вишиванками інша частина Віляверде – верхня. Тут, у місцевому культурному центрі "Санта Агата" відбулося святкування Дня матері учнями, вчителями та батьками української суботньої школи "Берегиня", що є складовою асоціації "Сівач". Чому на тиждень раніше від другої неділі травня, коли, зазвичай, прийнято вшановувати наших неньок?

По-перше, тому що виникла сприятлива нагода провести цей захід у пристосованому для концертів приміщенні, оскільки з перших травневих днів тут експонувалася виставка українського одягу та старожитностей з приватної колекції голови "Сівача" Павла Гамалевича. По-друге, цей захід загалом вписувався у дні нашої культури в цьому районі. І третє: в першу неділю травня День матері відзначають усі іспанці.

Цікаво, що назва виставки, а саме "Мамина вишиванка", також приурочувалася до вищезазначеної теми. На ній були представлені роботи від часу майже столітньої давнини (1928 рік) і до сьогодення. Розмаїття експонатів вражало своєю вишуканістю, естетикою, національним колоритом.

Старовинні рушники, божники, підзорники, весільні рушники, вишиті жіночі блузки та сукні, чоловічі сорочки, краватки, серветки, скатертини, картини, вишиті бісером ікони та в техніці "glow art" (мистецтва, що світиться) засвідчили високу майстерність українських жінок-рукодільниць. Окрім цього вони єднають цілі покоління наших співвітчизників, виховують ціннісне ставлення до надбань рідного краю, до мистецтва, збереження звичаїв і традицій нашого народу.

Звичайно, подібні критерії були дотримані також і під час концерту до Дня матері. Слова та чудова манера доведення їх до глядача ведучими: десятикласницею Ольгою Куц і вчителем математики Ярославом Логушем, віршовані монтажі, окремі вірші, пісні, присвячені матусям і бабусям ("Мамина калина", "Мамусенька", "Квіти для мами", "Мамина сорочка", "Мати-емігрантка", "Мамочко моя", "Десь по світу", "Обійми", "Ніби вчора, рідна мамо", "Пісня про бабусю" та інші) у виконанні школяриків, а також музичного керівника "Берегині" Лариси Микити (яка ще й співала в дуеті зі своїм сином Денисом) – все це викликало схвальну оцінку глядацької аудиторії.

Доречними в сценарії були і молитва-вірш до Пресвятої Богородиці у прочитанні Юлі Мартинчук, і піснеспів "Україно-краю", і пісня-гімн школи "Українська родина", і квіти, подаровані дітьми своїм матусям, які тільки додали більш яскравих тонів у загальну канву святкування.

У цей вінок пошани матерям вплели також свої квіточки-вірші гості: поетки з творчого об'єднання "Наше слово" Галина Коризма, Наталя Шпак, Надія Залєсова-Карплюк (дві останні походять з Львівщини). Просякнутими любов'ю, добротою та шаною до найрідніших осіб стали виступи вчительки початкових класів Зоряни Савчак і директорки навчального закладу Ольги Гамалевич.

А завершальним акордом цього хоч і незначного, проте урожайного на урочисті моменти часового проміжку стала міжнародна фієста-свято в місті Вальдеморо, яке розташоване в 30 кілометрах від Мадрида. У тамтешньому щорічному форумі націй (нехай це не прозвучить надто пафосно) вже кілька років поспіль беруть участь і українці – мешканці цього населеного пункту.

І щоразу ініціатором-куратором української присутності є членкиня асоціації "Українська громада Іспанії за права, честь і гідність українців" Христина Савчак, яка запрошує ще й інших виконавців і колективи з різних куточків мадридського регіону. Своїх бо артистів ще бракує. Хоча цього разу гучні аплодисменти випали на долю і тутешніх маленьких танцюристів (від трьох до п'яти рочків) – учнів української школи, які бадьоро виконали два танки. Попри це Україну цього разу представляли у Вальдеморо ще й юна та вже добре знана співачка Вікторія Гарванко, а також учні вже згадуваної української суботньої школи "Берегиня".

Завершуючи цю розповідь про виступи українських колективів і виконавців, хотілося б висловити надію, що наш поступ у країні Дон Кіхота успішно продовжуватиметься. Наше слово звучатиме ще гучніше і вагоміше. А від цього лишень виграє імідж нашої матінки-Вітчизни.

Автор: Калина Мирська