Зміст статті

4 червня 2019Ігор Іщук

Славський Сосенко

Хайп та його похідні довкола вандалізму над творчістю Модеста Сосенка у Славському.

Наче справжня детективна історія, порятунок розписів Модеста Сосенка в церкві Успіння Богородиці в Славському не залишив байдужим нікого. Не змогли пройти повз і журналісти Варіантів.

Давно мистецька громадськість Львова та Львівщини не була такою одностайною в оцінках тих, хто посягнув своїми лапами на культурну пам'ятку. Сотні новин, сотні постів авторитетних експертів з тегами #варварство у соціальних мережах.

Колективні листи у всі державні інстанції, заява про вчинення злочину та кримінальні провадження за фактом знищення "автентичних розписів".

Аматорські розслідування щодо статусу і прав власності на церкву.

Релігійну громаду УГКЦ Славська затаврували ганьбою, а владу вкотре звинуватили в байдужості та бездіяльності. Але на тому не зупинилися. У Львові помпезно відкрили виставку фото втрачених розписів Сосенка та почали організовувати туристичні екскурсії в місця, де ще можна побачити стінописи Сосенка.

Та продовжують таврувати нерозумних варварів.

Що залишилося на проміжному фініші цієї історії? Всі "автентичні розписи" Сосенка таки знищили. І це було б направду особливо сумно, якщо б реально йшлося про оригінальну спадщину відомого українського художника. Але станом на весну 2019 року в Славському, як переконують дослідники, оригіналів розписів не залишилось. Купол церкви знищили приблизно у 1944 році внаслідок попадання авіабомби. Декілька років будівля стояла без верхівки. Згодом її накрили. І в 1948 року невідомий імярек обвів пензлями по контуру іншими фарбами те, що залишилось від розписів авторства Сосенка. Тому те, що знищили в славській церкві цього року – це не первісні розписи, а перемальовки по контуру чи досить сумнівна чи аматорська реконструкція того, що залишилося від оригіналів.

Не вірите? Насправді про всі ці факти добре знають вчені.

Дослідниця Олеся Семчишин-Гузнер в 2009 році писала: "Сьогоднi храм Успiння Богородицi є однiєю з нечисельних пам'яток Галичини, де комплексно проявились архiтектурно-оздоблювальнi тенденцiї галицької школи церковного будiвництва поч. ХХ ст. На жаль, внутрiшня декорацiя церкви серйозно постраждала. 1944 р., внаслiдок бомбардування Славського радянськими вiйськами, зокрема, було серйозно пошкоджено купол… Пiсля вiйни храм кiлька рокiв так i стояв пошкодженим. Дощ, снiг, вiтер негативно вплинули на стан збереження стiнопису та iконостасу. Щойно пiсля ремонту купола i перекриття, актуальною стала необхiднiсть їх нагального поновлення. Так було втрачено автентичнi розписи та iкони в iконостасi.

Проте позитивним залишається той факт, що збереглись свiтлини, якi дозволяють науковцям вiдтворити первiсний вигляд iнтер'єру споруди i проаналiзувати його в руслi стилiстичних пошукiв монументального та станкового сакрального мистецтва поч. ХХ ст. На свiтлинах з фототеки Нацiонального музею у Львовi зафiксовано перiод, коли велись внутрiшнi оздоблювальнi роботи в храмi, iншi фотовiдбитки зробленi пiсля завершення розписiв i фiксують їх автентичний вигляд. Згiдно цих фотоматерiалiв можемо стверджувати, що у сучасному записi (реставрацiйнi аматорськi роботи 1960-70-их рр.), в основному збережено авторську композицiйну систему зображень. Повнiстю перемальовано лише купольну частину храму. Щодо iкон у iконостасi, то також помiтне намагання повторити у записi авторський варiант зображення, з деякими вiдмiнами. Рiзьблене оздоблення iконостаса втратило свiй первiсний вигляд через покриття олiйною фарбою, що глибоко проникла у дубову деревину".

Дослідниця Віолетта Радомська в 2010 році написала про те, що більш глибші аналізи підтвердили втрату автентичних розписів Сосенка.

"Наприклад, до реставрації стінописів М. Сосенка в церкві Св. Миколая в Золочеві автентичний "пензель" художника був збережений лише на стінах півсферичної апсиди, решта композиційних схем прописано в межах рисунка (з 40-х років у церкві був музей атеїзму). Така ж доля спіткала сосенківські розписи в церквах с. Пужники, с. Славське, музичному інституті у Львові. Схеми, композиційний устрій, рисунковий лад цих об'єктів переважно збережений, однак колористику, матеріальну структуру та технічну особливість "пензля" майстра, візуальне сприйняття малярства було знівельовано".

І далі вона зазначає, що створені у 1909 році Сосенком стінописи у с. Славське біля Стрия  були "значно переписані".

Чи значить це, що громада УГКЦ мала рацію і право на перебудову храму? Ні, не мала. І один з небагатьох реальних позитивних наслідків цієї історії це те, що УГКЦ розробила регламент перебудови сакральних об'єктів, якими користуються її вірні. Але подібно ж й львівська мистецька еліта, вочевидь, не мала морального права спекулювати на темі автентичних розписів, вводити в оману громадськість та перетворювати цю тему на хайп і додаткові заробітки. 


фото: afisha.vash.ua

Автор: Ігор Іщук