Зміст статті

16 грудня 2021олександр ковальчук

В.о. Святого Миколая

Бездарна самодіяльність львівських персонажів, які чомусь вважають себе акторами, сценаристами та режисерами.

Аматорське абищо з нагоди дня святого Миколая у Львові, яке чомусь потрапило в український прокат.

Відеопродукцію з назвою В.о. Святого Миколая від львівських режисерів Галини Лишак та Богдана Кривеня навіть не варто називати фільмом. Десь можна обережно заїкнутися про серіальну картинку, але це ще гірше. В.о. Святого Миколая урочо бовтається десь між віньєткою на випускний та зимовою рекламою львівського пива.

На святочній нивці знецінення своїми халтурами свята святого Миколая нове українське кіно вже мало може чим здивувати після придуркуватої недокомедії Пригоди S Миколая (2018) чи новорічного примітиву Мій дідусь – Дід Мороз (2021). Про стрічку Пригоди S Миколая, до речі, В.о. Святого Миколая нагадує своїм інстаграмним фотошопом, а з фільмом Мій дідусь – Дід Мороз вони перетинаються в сюжеті про виховання дитини кимось одним з батьків (з тих чи інших обставин).

Єднає ж ці три бездарні історії невмируща любов до різдвяної класики Home Alone (1990) Кріса Коламбуса. В.о. Святого Миколая довго запрягає з цим, але таки дає якийсь потрібний фрагментик косплею з життя Кевіна Маккаллістера.

Наразі відеопродукція Лишак та Кривеня – це найгірше, що сталося в новому українському кіно у 2021 році поруч з аматорською рекламою різдвяного Буковелю Все буде Ок! та інклюзивним трешем До щастя. Тому якось дивно, що подібний примітив інколи залазить в український прокат, а не йде відразу десь на Ютуб, як це, наприклад, сталося з львівською короткометражкою Порядна львівська пані (2020).

Місце В.о. Святого Миколая десь під подушкою, у вайбері для закритої групи творців чи відразу на флешку для співробітників. В історії про дівчинку Юстину та її татка Ткачука, колишнього музиканта, який нині змушений відпрацьовувати свій талант поденною халтуркою на капіталіста-швагера, не працює навіть аксіома про те, що кадрі органічними можуть бути лише малята та звірята. Про хоча б якийсь натяк на акторську гру у дітей тут навіть не може бути мови. І вже зовсім треба мовчати про акторські таланти у дорослих (особливо у шефа Ткачука).

Про сценарій у цьому львівському мюзиклі про галицьке щастя також краще не згадувати. А також про підбір акторів, танцювальні номери та пісні на рівні львівського дна, типу, Гаврика, Панчишина чи Табакова. І за три роки перебування цієї відеопродукції в лімбі його творці могли б десь одним оком кинути на серіал Zoey's Extraordinary Playlist.

Убогі спроби гумору поміж традиційного засилля продакт-плейменту відразу добиває халтурна борода святого Миколая у тумані. Фільмували цей непотріб у 2019 році, але це й досі актуальна реклама львівських рагулів. Те, що львівські контролери – неймовірні тупаки, наче не новина, але тупий янгол (який так модно розбиває четверту стіну) – це вже зальот у побожному Львові.

Єдиною ознакою навколишнього життя у цій стерильній історії у Львові стають, власне, русизми, а єдиною надією на спасіння тут є лише те, що цей маразм триває трохи більше як годину. Дивно, що після такої катавасії на екрані друг Орест раптом чомусь не гей. Він згодом гратиме святого Миколая у школі, і це було б модно, стильно та молодьожно.

Львівським сценаристам та режисерам відверто байдуже до місцевого глядача. Ще якось можна зрозуміти, чому 8-му школу на Підвальній вони називають 19-ю (для легенди, звісно), але якщо вуйко поспішає на Стуса в бік Сихова у школу на Підвальній, то це вже Кульпарків. А ще у кадрі тут можна помітити місцевого бізнесмена Андрія Худо, а тому дещо незрозуміло, чому ту 19-ту львівську школу не фільмували у Школі вільних та небайдужих?

З Худо тут є чи не єдина хохма для місцевих, де його для солідності просто переозвучили чужим голосом. Замість писклявого вокалу Андрія Москаленка йому дали щось грубіше та поважніше до його антропометрії. Худо у житті й так достатньо пародійний персонаж у тих своїх червоних мештиках та сорочках з папугами (і це йому навіть десь пасує), але коли він з піднятим комірцем, наче Ерік Кантона (поет, хуліган та король), то тоді він ще той містечковий клоун.

Звісно, що увесь цей фейк закінчується преображенням злого татка та прісними терапевтичними повчаннями про перемогу добра над злом, але й тут автори цієї відеопродукції не можуть без пшесади, а тому у фіналі терплячого глядача очікує порно-сквірт галицького щєстя та здоровля.


фото: kinoafisha.ua

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.