Пісні фронту 2023 (# 53)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з Росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити зараз у неошароварних шатах. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає.

Аморфна попса й досі так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Веселкова графоманія від Сергія Бабкіна про війну та стіну.

Графоманний шансончик Лесі Нікітюк з голим хлопчиком на екрані, який, до речі, ніяк не може злізти з печі.

Криклива профанація Григорія Сковороди, якій терміново тре підписатися на лейбл Енко.

Аліна Паш повертається до своїх мультикультурних джерел, але після нового альбому львівського репера Badbok, ця псевдохуліганка вже до одного місця.

Львів'янка Gunna Chorna може косити хоч під Аліну Паш, хоч під Медді Перез, хоч під Христину Соловій. Може перевдягатися, а може навіть зовсім роздягнутися. Але цей старомодний запах псевдогалицького косплею нікуди не вивітриться. Жодної ейфорії.

Утопічний інкубатор-поп від пані Лободи з кулею в серці, але чомусь без Яценюка в бронежилеті.

Це ж як треба себе не любити, щоб вперто продовжувати вилизувати живого Вакарчука з відомою блогеркою у кадрі.

Попсовичок-реперчок хоче влізти у спідницю Аліни Паш, але, схоже, не здогадується, що там вже тусується Gunna Chorna.

Приджазована репчинка з графоманським текстиком на патріотичну тематику та хвостиком Псюка.

Незламний треш Люсі Кави з безпардонним патріотизмом ангельської україночки, яку не пустили на Євробачення.