Пісні фронту 2022 (# 41)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Пафосний поп і речитативний жах танцюриста Монатика та львів'янки Роксолани для допотопного фільму Сусідка. Все це разом навіть приблизно не наближається до треку співачки Biehu "Сестро".

Шансонна графоманія від творців сєкторгазарепу чи то про будинок, чи то про дівчинку, яка і тому дала, і тому дала, а ось цьому чомусь не дала. Тупа кон'юнктура.

Шансонна неошароващина слідами Калуша та Скофки. Графоманія під гітарку.

Без халтурників з Калуша неошароварний Козак Сіромаха вдає з себе якусь неоковирну пародію на гурт Гайдамаки.

Базарний інкубатор неошароварного кітчу. Бездумний та нещадний. Хоча франківчанка Kristonko вже забрала з Ютубу свій трек про перса батька Бандери.

Після танцювального гімну нової партії Притули виконавець Шугар дає вже зовсім пенсійний поп в дусі Івана Navi.

Вже традиційно для творчості гурту Тонка цей делікатний саунд на вічність випереджає свої дерев'яні тексти.

Галичанин Zbaraski продовжує копати своє внутрішнє бароко у глючних звуках і кращих текстах.

Львів'янка Gunna Chorna з рагульським поп-репом в косплейному образі провінційної Медді Перез.

Бездарна карикатурка на трек Сестрички Віки. Без душі, без серця, без тіла, без розуму.