Пісні фронту 2023 (# 76)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з Росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Львівські гард-рокери Thunderdogs добре знають, як зробити жанр веселим, ненудним та моторним.

Псевдогалицька репериця та її коханий репер з млявим косплеєм під щось вже геть нецікаве.

Лайтовий Паліндром з несподіваним вітанням Ірині Фаріон та сподіваними закидами Садсвіту.

Ще один даремний дуетик шипучки Коли з допотопним Адамом та контрольним трафаретом Псюка у всьому іншому.

Хтось нарешті має сказати Анні Трінчер, шо поїзд вже пішов. Па-па, Анно, па-па. А трек, схоже, писала Jerry Heil однією рукою спросоння після того, як цілу ніч слухала дискографію Араша.

Госпельний маніфест побожного танцюриста Монатика все ніяк не може збитися з духопідйомності банальних істин, хоч кілок йому на голові теши. Липини вже майже забудували, але щось трохи там ще залишилося.

Інкубатор-поп не така вже й погана ідея супроти хвилі нео-шароварщини. Головне, згодом хоч якось втішити Макса Барських.

Пророк беззубих протестів з новим треком, де лише приспів хоч якось зігріє серце Роберта Сміта.

Місцевий Джастін Бібер щось надто довго йшов на вкраїнські терени своїм солодким голосом.

Місцева Дуа Ліпа з нудним треком та відеокліпом про любов. Потрібна колаба з гуртом Tvorchi у якомусь новому будинку.