Пісні фронту 2023 (# 77)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними війні.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Бабкін дає Потапа. Цікаво, де саме та історична мить коли макаронічний хуліган та сольний лірик остаточно перетворився на ці ось тракторні тичинески?

Один з найцікавіших молодих проєктів України доволі рідко випускає свої нові треки. Варто сподіватися, що альбом від Аркадія таки буде.

Ніжніший неосоул від Komendantova відразу у найкращі треки цього року.

Ще один класичний випадок, де вінтажна лірика та місцеве виконання ніяк не можуть наздогнати цей ейфорійний денс-поп. Полякова мусить кусати нігтики за таким матеріалом.

Після серпневого хіта "Самертайм" Толочний чомусь вирішив побавитися вже зовсім зайвими англіцизмами. І тільки не треба якось, пліз, Віктора Павліка на фіт. Ще одні сподівання на повноформатний альбом.

Іронічний інді-поп для перегляду серіалу Теорія великого вибуху з акцентом на стосунках Раджеша Кутраппалі.

Ноунеймова безалкогольність маразму від Лібенсона, нестора та Tery на тлі одного треку Клоннекса. Tery там палкою заставляють на таке підписуватися?

Навіть після зміни сценічного псевда та звільнення з рабства хлопчик Вельбой може зазіхнути лише на незмінний рагуль-поп. Полякова мусить кусати нігтики за подібним матеріалом.

Чудове в'язке рнб зі словами про сон, але таки варто трохи уникати тієї негнучкої прямолінійності лірики заради мінливої натяковості.

Восьмибітного саунду у цих оглядах навіть не пригадати. А можна ще замовити пісню про принцесу Піч? Джека Блека, звісно, не переплюнути, але спробувати можна.