Пісні фронту 2023 (# 87)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними війні.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Іронічна сповідь літніх пляжів у неосоулі гурту Komisiia продовжує підколювати Латексфауну.

Замріяна соульна гра за мотивами попередньої ночі та рясних дощів у ній.

Сновидні депеші з ретровейвовими нахилами у візуалізації своїх фантазій.

Ще одні романтичні депешисти зі заквітчаним привітом Валерію Харчишину.

Ще трохи і графоманський дует Марти Липчей з бандою Жадана перетворить її на місцеву Ваєнгу.

Готичний електропоп від однієї з перших претенденток на справжнє обличчя Клавдії Петрівни.

Разом з Ваньком Клименком бандуристка Krutь перетворюється на занензану плаксійку у Львові. Трип-хоп з Лесиком Омодадою був значно кращим.

Допотопна тема від репериста Отоя. Їм вже давно варто зійтися на тому, що діси на Калуша – це прекрасно, але ще краще просто робити якісний реп. І ставити Go_A поруч з ДахоюБрахою – це трохи маячня, хіба нє? І трохи дивно чути подібні пред'яви від підписанта лейбла Pomitni (колишні Мазгі), що постійно тримає дулю в кишені.

Ледь не анонімний поп залишає далеко за спиною всіляких Дорофєєвих, Каменських, Брєжнєвих і, звісно, Світланку Лободу.

Після хітового мініальбому "Цикл" артистка Yarima дещо легковажить лірикою у своєму потязі до рнб і так несподівано стає посестрою безалкогольного Tery. Це, до речі, цілком перспективний дует топів.