Мегаломанський маразм львівського репера Гоні на мініальбомі з дитячим автотюном у топі.
Львівський репер Гоня повільно витягує себе за чілочку з болота рабського мислення та школотної хвільозофії.
Після маразматичного альбому "Саботаж" (2020) львівський фаталіст Гоня (найближчий побратим співака Паліндрома) встиг замутити всеукраїнський скандал після інтерв'ю виданню Неформат та стати головним ворогом усіх місцевих квірів.
Відтоді минуло два роки, і після понтів на Потопі Гоня роздродився у простір новим EP "Ні в кут, ні в двері" (2022), де лише на стартову мить здалося, що він хоч трошки змінився у царині свого приреченого рабського мислення та школотної хвільозофії у кльозеті на перекурі. Але фантазії та натхнення у нього вистарчило лише на один стартовий трек (привіт калиновому реперу зі Львова Otoy).
Стишеність його нового репу ("Лід") на мить малює якогось нового Гоню, Гоню-старшого (привіт Паліндрому на цьогорічному альбомі). І вже здається, що ось-ось, ще трохи і він вийде на новий рівень якості поміж типових для репу закідонів. Але біблійний пес завжди повертається до свого блювотиння (привіт концепції гріха у творчості Паліндрома), звідки йому вже краще піти у інструментальний хіп-хоп чи построк.
Гоня повертається у своє літепле пекло, де він фаталістом стає у позу пророка, якого ніхто не чує, знову стає голосом волаючого на стелі зі своєю босяцькою мораллю про важке життя навколо. Схоже, що він десь нещодавно пив з однієї миски разом з Паліндромом, оскільки його запльоти про Матрицю відразу схрещуються у єдності осяйних ідеалів з треком "Пластик 2" співака Степана. А це на хвилинку, один з найгірших його треків на альбомі "Придумано в черзі" (2022).
Перед новим падінням Гоні на дно варто окремо виокремити трек "Артур (скіт)", де його син на автотюні без особливих слів під психоделічний соул одним лише писком дарує йому найкращий трек у його дискографії. І це відразу в мільйон разів крутіше, ніж маразм якогось там Ліла Чіпсіка. І тут Гоні вже варто задуматися про лаври продюсера, тому що всі інші його треки на цьому мініальбомі, то лише примітивні страждання горохом об стіну ("Закрий свій рот"). Понтів у найближчому колі командного пубертату на цілого Benny The Butcher, а на виході лише один пшик у кишеньку.
Десь, звичайно, у нього з'являється якась іронія, і навіть спроба грайливого акторства когось іншого ("Свічка"), але це якась лише пародія на Вову зі Львова з беззубим богохульством, де він може передати побожний привіт убогим приколам репера Krechet. І навіть ці блискітки чогось нового відразу добиває мегаломанський маразм "Голден Ейдж" з наївним слоганом "я синонім слова реп", оскільки з подібним речитативом він може лише недбало замахнутися на екранізацію шкільного фольклору "Якби ви знали, паничі, що люди роблять уночі".
Як особа, що претендує на якийсь пророчий статус ("Як?"), він би мав розуміти, що пророк не може бути допотопним дідуганом у нинішньому часі (привіт Паліндрому, який гірко плаче над розп'яттям у сторіз). Пророк має випереджати час хоча б на два-три кроки, а не бути підстаркуватою пародією на реп зі своїми бородатими істинами про Будапештський меморандум.
Пророк не може вкотре фальшивити дебютними проблемами (а-ля "смерть моя сестра"), тому що так він лише вказує на те, що він не змінюється у своєму мисленні, що він застиг, перетворився на жінку Лотову поблизу Содому і Гоморри. Гоня навіть не намагається хоч якось обіграти свій детермінізм згори, де він наче іграшка у чиїхось таємничих руках, хоча на цій нивці подібних думок він би відразу міг зловити фіт з бранкою Синьої Бороди, львівською виконавицею Христиною Соловій.
Гоні легше бавитися у якусь місцеву версію Голдена Колфілда, який ніколи нікого не зловить. Але Голдену було лише 16 років, а він – вже здоровий лоб, працює в барбершопці, випускає альбоми. Схоже, що Гоні остаточно варто перепрофілюватися у камеді-репери, щоб в образі Вовчика-братика стібати легіон місцевих недореперів з їхнім кізяк-репом та іншими школотними косплеями. А для його полум'яного борця за справедливість звучать італійці Marxist Love Disco Ensemble з альбомом "Mlde" (2022).