Полум'яна орлиця остаточно трансформується у клубочок.
Колишні спроби Ірини Фаріон бути модною (актуальною) у спічі про чувачка Сосюру нарешті втілила у життя своїм тілом її коліжанка Ірина Подоляк разом зі своїми хіпстерятами. Вже давно блукав у Львові поголос, що околиці Левандівки будуть голосувати більше проти Фаріон, аніж за Подоляк. І саме тому це більше поразка Фаріон, аніж перемога Подоляк.
Фаріон, вочевидячки, злили (про це була пам'ятка тут), і, можливо, обміняли її тіло на якісь преференції у місті. Люди Коломойського були там (Свобода) та вже є там (Самопоміч), так що рука руку обмила без мила, а Фаріон свою справу зробила й мусить тепер піти зі сцени на авансцену з якої вийшла її коліжанка Подоляк. Титани істерії (з того та іншого боку) здійняли атомну бучу взаємних звинувачень та гніву. Лише шкода, що на цій культурній ниві вони не обмінюються пророчими віршами безсмертних українських класиків про цей виборчий час.
Так фанати й фанатки Подолайки могли б згадати печерним свободівцям (хоча і там є адекватні люди) рядки Вінграновського з вірша "Фуга":
Бомбами, бомбами, бомбами
Бийте свободу в лоб!
Натомість фанати Фаріон могли б нагадати совкам з Самопомочі рядки Максима Рильського з вірша "Нема старому вороття":
І хай же там, і хай же тут –
В Москві, у Києві, у Львові –
Цвіте любов, квітує труд
На ясно вишитій основі!
Нове буття, нове життя
Квітки братерської любові...
Нема старому вороття
Ані у Києві, ні в Львові.
Прецінь, це чудовий і дивовижний час, щоб помітити, що між давніми коліжанками Фаріон та Подоляк немає жодної різниці. І так, це знову текст про конфлікт між талантами та їхніми шанувальниками, між ліричними героями та їхнім оточенням з віражем саме на шанувальників та оточувальників. Звичайно, що Фаріон заслуговує на те, що має, але й подолайкові садовіти скачуть навколо неї у цей важкий для неї час, наче мавпи навколо моноліту.
Маніяки навколо нас, а тому дещо незрозуміло, де їх більше – у Свободі чи Самопомочі? І ті, і ті – консервативні прихильники непомильної однозначності з їхнім лицемірним пропагуванням незмішаних та незбовтаних принципів. Просто період інтриг (фаріон) плавно перетік у період страху (подоляку).
Це чудовий та прекрасний час для того, щоб вкотре подивитись на те, як перелякані та закомплексовані (у переважному житті) галицькі дурисвітки, які до того часу тримали свої язички в дупі, гієнами скачуть навколо Фаріон та просторікують про викільцьовування дерев з листя у цей важкий для неї час промахнулості. Все це вже було, і в Україні лише один крок від верби до розп'яття. Все це було зі Свободою, і навіть Запоріжжя голосувало за Тягнибока. Тепер черга Самопомочі та її фейкових клоунів.
Наступною буде Подоляк та її зазомбовані хіпстерята-садовиї. Їх чекатиме доля Фаріон, її чітка підлеглість – бути культурним щитом задля відволікання уваги від бізнесових маніпуляцій та махінацій. І вже навіть можна не чекати два роки, а побачити все це зараз. Цирк вже розпочався, і Подоляк так непорочно протиставилась у Шустера про небидло, тобто заїкнулась про те, що старі політики сприймають людей незрілим бидлом. І хоча Садовий та Самопоміч чомусь нині вважаються новими політиками, але ще з допотопних (тобто, печерних) часів вони стояли та стоять в орієнтації своїх маніпуляцій саме на бидло (тільки якщо для Свободи бидло – це патріотична гопота, то для Самопомочі бидло – це патріотичні хіпстери)
Так що, не так вже й помиляється Ірина Фаріон у своїх сентенціях про убогих рабів, які за словами Максима Рильського, не змогли викувати меч свободи з убогого орала. Також цікаво було б дізнатись у якому ж місці Андрій Садовий такий молодий, розумний, чесний та порядний, оскільки інакше Ірині Подоляк доведеться фільтрувати базар поміж навколишніх лушпайок.
Таку засліпленість праведним гнівом місцевих мислездатних істот можна було помітити ще перед призначенням Сала головою Львівської ОДА, і тому навіть довелося для заспокоєння роздрочених маляток спеціально зробити його фотку в одному цікавому для них ракурсі. Істеричний образ Фаріон є банальним відображенням істеричних образків секти Садового. Тому, напевне, вони так тішаться її поразці, тому що думають, що разом з неї зникне їхня зазомбованість, їхня фанатичність, їхня маніакальність, їхня неадекватність.
Чим від пролетарської категоричності Фаріон відрізняється секта Садового, яка репресивним і совковим способом вважає хворими усіх, хто не поділяє їхні переконання та переконання Подоляк? Чим тиха істерія Подоляк в ублажанні Садового на просадовому сайті Твоє місто відрізняється від тихої істерії Фаріон у садочку? Тільки тим, що цього разу малятка вже були по той бік екрана?
Чим гопник з УКУ відрізняється від гопників зі Свободи? Чим фейковий журнал для побожних сучок The Ukrainians відрізняється від нахтігальної ватри Юри Михальчишина? Рівнем ідіотизму? Між хіпстерами і гопотою не має жодної різниці. В убогості нема жодної різниці між хіпстером і гопником. Немає жодної різниці між Океаном Ельзи та Дзідзьом, оскільки технічно – і те, і інше – це кон'юнктура та запозичення.
Подоляк якось сказала, що концерт ОЕ під час АТО – це не розвага, а консолідація певної групи населення, але ж Дзідзьо також консолідує певну групу населення. Саме тому ОЕ та Дзідзьо й зібрали Арену. Львів. Країні потрібна Люсі – каже Подоляк і починає внутрішньо перепрошувати невідомо перед ким за те, що дивилась такий попсовий фільм Люка Бессона, і так привселюдно зганьбилась цим фактом перед усіма львівськими достойниками.
Можливо, вона перепрошує перед Олександрою Коваль, яка назвала її людиною нового покоління, людиною нових поглядів та широкого світогляду? І це трохи смішно, якщо не сказати гірше. Раніше у парламенті були клани родичів, а тепер будуть клани фейсбучних френдів. Що таке нові погляди Ірини Подоляк не зовсім зрозуміло, оскільки вона забуває про прадавні (печерні) принципи грішної людської природи та не помічає того, як її бажання Люсі в усьому світі перетворюється на кошмар.
У цей час, паралельно з фільмом Бессона, у прокаті іде крутий трилер Прогулянка серед могил (A Walk Among the Tombstones) Скотта Френка, де також згадується дівчинка Люся, її тато – російський наркодилер в NY, а також її колишня собачка Балалайка. Але в цієї Люсі Скотта Френка зовсім інакша сотеріологія, ніж у Люсі Люка Бессона.
Від себе не втечеш, а від своїх слешерних фанатів, які вже почули запах крові – тим більше. І для усіх зазомбованих шанувальників Ірини Фаріон та Ірини Подоляк звучить Flatbush Zombies та їхній трек "Bliss". Неврівноваженим, побожним і чемним галицьким сучкам краще не слухати.