Kronos Quartet "Forgive Us For" (2025)
Пошуки світла у нинішній темряві приводять американський квартет на терени України.
Торішній альбом знаного гурту залишає найбільше місця для лементацій Мар'яни Садовської за рідною землею з деякими глумливими моментами.
Американський гурт Kronos Quartet шукає милосердне світло на "Forgive Us For" у Палестині, Ісландії та Україні. З тутешнього погляду ці маніфести відрізняються один від одного, а от у світі на це, певне, дивляться дещо інакше.
Здається, це перший альбомний візит гурту Kronos Quartet до України. На теренах академізму, мінімалізму, фолку та джазу за всі ці роки вони багато з ким співпрацювали у географічних масштабах (поляки, ірландці, вірмени, іранці тощо).
Є у них, звісно, альбом "Night Prayers" (1994) з музикою колишніх радянських республік Східної Європи та Центральної Азії, де за щось тутешнє відповідає хіба аргентинець Освальдо Голіхов зі своїм клезмерським корінням. Все інше там: Тува, Узбекистан, Азербайджан, Татарстан та Вірменія.
На альбомі "Forgive Us For" українська артистка Мар'яна Садовська (мешкає нині у Німеччині) має чотири треки з шести.
Перший згадує палестинську співачку Рім Банна (зі своїм колишнім чоловіком, українським гітаристом Леонідом Алексеєнком, вона познайомилася у московській консерваторії). За другий відповідає знана ісландська композиторка Гільдур Ґуднадоттір (зокрема, й музика до Sicario, Joker, Tár, 28 Years Later: The Bone Temple).
Торік багато писали про український момент у треці Rosalía "De Madrugá" на альбомі "Lux" та десь трохи забули про участь артистки Ta Ukraїnka (Анастасія Івахненко, яка нині мешкає у Польщі) у треці "The End" на альбомі "Stardust" Danny Brown. За цей альбом з Мар'яною Садовською навіть не згадують.
2025 рік був добрим роком для українського фолку (Leléka, Zgarda, ЩукаРиба, Марія Квітка, Ganna, Юля Юріна). Чотири треки Мар'яни Садовської на "Forgive Us For" добре підсумовують цей рівень виконання.
З кимось вона на цих треках навіть перетинається, а хтось із них може вважати Садовську своєю вчителькою у цих причинних лементаціях чи готичних колискових ("Chernobyl. The Harvest I. Doroha. Дорога (The Road)", "Chernobyl. The Harvest III. Platch. Плач (Lamentation)"), де Голос плаче за своїми дітьми та рідною країною. Звісно, що й навіть щось колядне у ці часи просякнуте болем ("Chernobyl. The Harvest IV. Rai. Рай (Paradise)").
Аж занадто на цьому тлі вирізняється трек "Chernobyl. The Harvest II. Zhnyva. Жнива (The Harvest)". Російською транслітерацією "Chernobyl" після серіалу 2019 року (Гільдур Ґуднадоттір і туди писала музику) не здивуєш, проте наскільки доречним було саме таке написання на цьому альбомі? Де ж та знана світова чутливість до найменшої відмінності у світових масштабах?
Сам трек би мав сподобатися Мар'яну Пиріжку (він якось бавився чимось подібним), а от російську у ньому з вуст Мар'яни Садовської можна хіба вважати пародіюванням канцелярського людожерства російської мови з апеляціями до причинності ліричної героїні внаслідок колонізаторської недбалості у 1986 році. Цей глум Садовська підкреслює ще й певними коломийковими моментами.
Існує він тут, до речі, не лише у глузуванні з офіційних повідомлень, але й під час виконання української пісні "Ярова пшениця". Цей момент, певне, варто вважати якимось натяком на трагедію зросійщення, проте наскільки на цьому питанні знається західний слухач? В Україні слухати щось подібне, навіть зі всіма заувагами, доволі дивно.
Річ, певне, лише у тім, наскільки поширеною буде подібна практика та наскільки нині вона є виправданою. Минулого тижня виконавець Sydor випустив альбом "Очищення" (2026), де у треці "Europe" про мандри Румунією та Болгарією також видає після української цілі куплети російською з начебто пародійною метою.