Рагулізація Різдва від сценаристів українофобного лайна Останній москаль, Великі Вуйки та Скажене весілля.
Покручне продовження стрічки Потяг у 31 грудня продовжує затарювати свій пафосний кітч тонною продакт-плейменту та дешевого патріотизму.
Продовження стрічки Потяг у 31 грудня (2024) здихалося старого режисера заради нового. Також відбулися певні зміни й у складі сценаристів. Та хвилюватися не варто, адже всі ці люди причетні до українофобного лайна на кшталт Останній москаль, Великі Вуйки та Скажене весілля.
Вкотре доводиться нині писати про те, одним з досягнень кіномистців Зеленського стало те, що вони довели дешевий патріотизм до абсурду та маразму. У Потязі до Різдва вони вже доходять до того, що цим патріотичним кітчем намагаються виписати собі якусь індульгенцію на подальше майбуття.
З примітивної експлуатації ЗСУ вони десь трохи попустились, про тупий продакт-плеймент попереджають титрами, а от градус дешевого патріотизму намагаються підвищувати. За це у фільмі відповідає працівниця музею Івана Гончара з лекцією про Різдво та більшовиків, книга "Брама Європи" на столі у провідника, а також його пафосна промова на Святвечір у вагоні про клятих ворогів та генетичний код.
У любові до маленького Ісусика сценаристи Ярослав Стень, Богдан Гациляк та Олексій Приходько навіть пропонують панять і прастіть когось схожого на православну ватницю з Московського патріархату (з Кривого Рогу). Також вони намагаються у святковій атмосфері активно відбілити Юрія Горбунова, який так щиро любить дітей.
Усе це, звісно, мало чим їм допомагає, адже вони настільки є бездарними совками, що й цього разу навіщось халтурно міксують щось закордонне (Love Actually (2003) Річарда Кертіса) з комедіями Гайдая (Кавказька полонянка, Діамантова рука, Іван Васильович змінює професію). Режисером стрічки цього разу став такий собі Валентин Шпаков, щоб ще раз, певне, натякнути на Антона Семеновича Шпака.
І куди ж у подібних комедіях без тупих приколів з цицьками. Сексизм – це святе у подібних сценаристів біля згадок про харасмент поблизу расизму про чукчів. А ще ж є гейкуватий мистець з гір з прізвищем Князь. Куди ж тут ще й без гомофобії. Совок з аж пре з творців цього фільму. Навіть червону зірку вони дістають з коробки, щоб згадати про серп і молот.
Власне, більше вони ж нічого не можуть запропонувати. Дешеві кривляння, допотопні жартики, плаксивий сценарій. Суцільна рагулізація Різдва з піснями Монатика та Яктака, а також продакт-плейсментом під "Щедрика". Тіночка Кароль навіщось вигулькує у кадрі в ролі коучиці з любовних справ. Цицями на радість колядникам вона вже встигла посвітити два тижні тому у фільмі Вартові Різдва.
Усе настільки стерильне та дешеве у цьому сльозливому кітчі, що навіть доводиться терміново виписувати Тараса Цимбалюка з Холостяка з квіточкою для доці львівських бізнесменів. Антоніна Хижняк також тут, і десь навіть добре, що її колишня однокласниця Аліса (зі Скаженого весілля) не нагадує під час алергії на горіхи Вілла Сміта у Методі Хітча (2005).
Вже трохи здається, що цей потяг до дешевого патріотизму не матиме продовження. Сценаристи й так вже тричі згадали слово "варіанти", більше вони не витримають. Хіба візьмуться за Потяг до Пусана (2016), щоб змішати його з Операцією "И" та іншими пригодами Шурика.
У слогані стрічки Потяг до Різдва хтось аж двічі помилився. Замість "найтепліша комедія року" мало б писати "найтупіша", хоча й цього нині не напишеш, адже вже є 10 блогерят.
фото: dzygamdb.com