Рагулізація Різдва від сценаристів українофобного лайна Останній москаль, Великі Вуйки та Скажене весілля.
Покручне продовження стрічки Потяг у 31 грудня продовжує затарювати свій пафосний кітч тонною продакт-плейменту та дешевого патріотизму.
Продовження стрічки Потяг у 31 грудня (2024) здихалося старого режисера заради нового. Також відбулися певні зміни й у складі сценаристів. Та хвилюватися не варто, адже всі ці люди причетні до українофобного лайна на кшталт Останній москаль, Великі Вуйки та Скажене весілля.
Вкотре доводиться нині писати про те, одним з досягнень кіномистців Зеленського стало те, що вони довели дешевий патріотизм до абсурду та маразму. У Потязі до Різдва вони вже доходять до того, що цим патріотичним кітчем намагаються виписати собі якусь індульгенцію на подальше майбуття.
З примітивної експлуатації ЗСУ вони десь трохи попустились, про тупий продакт-плеймент попереджають титрами, а от градус дешевого патріотизму намагаються підвищувати. За це у фільмі відповідає працівниця музею Івана Гончара з лекцією про Різдво та більшовиків, книга "Брама Європи" на столі у провідника, а також його пафосна промова на Святвечір у вагоні про клятих ворогів та генетичний код.
У любові до маленького Ісусика сценаристи Ярослав Стень, Богдан Гациляк та Олексій Приходько навіть пропонують панять і прастіть когось схожого на православну ватницю з Московського патріархату (з Кривого Рогу). Також вони намагаються у святковій атмосфері активно відбілити Юрія Горбунова, який так щиро любить дітей.
Усе це, звісно, мало чим їм допомагає, адже вони настільки є бездарними совками, що й цього разу навіщось халтурно міксують щось закордонне (Love Actually (2003) Річарда Кертіса) з комедіями Гайдая (Кавказька полонянка, Діамантова рука, Іван Васильович змінює професію). Режисером стрічки цього разу став такий собі Валентин Шпаков, щоб ще раз, певне, натякнути на Антона Семеновича Шпака. Також варто пам'ятати про те, що на цьому залізничному маршруті вони завжди десь мають на увазі російську франшизу Йолкі.
І куди ж у подібних комедіях без тупих приколів з цицьками. Сексизм – це святе у подібних сценаристів біля згадок про харасмент поблизу расизму про чукчів. А ще ж є гейкуватий мистець з гір з прізвищем Князь. Куди ж тут ще й без гомофобії. Совок з аж пре з творців цього фільму. Навіть червону зірку вони дістають з коробки, щоб згадати про серп і молот.
Власне, більше вони ж нічого не можуть запропонувати. Дешеві кривляння, допотопні жартики, плаксивий сценарій. Суцільна рагулізація Різдва з піснями Монатика та Яктака, а також продакт-плейсментом під "Щедрика". Тіночка Кароль навіщось вигулькує у кадрі в ролі коучиці з любовних справ. Цицями на радість колядникам вона вже встигла посвітити два тижні тому у фільмі Вартові Різдва.
Усе настільки стерильне та дешеве у цьому сльозливому кітчі, що навіть доводиться терміново виписувати Тараса Цимбалюка з Холостяка з квіточкою для доці львівських бізнесменів. Антоніна Хижняк також тут, і десь навіть добре, що її колишня однокласниця Аліса (зі Скаженого весілля) не нагадує під час алергії на горіхи Вілла Сміта у Методі Хітча (2005).
Вже трохи здається, що цей потяг до дешевого патріотизму не матиме продовження. Сценаристи й так вже тричі згадали слово "варіанти", більше вони не витримають. Хіба візьмуться за Потяг до Пусана (2016), щоб змішати його з Операцією "И" та іншими пригодами Шурика.
У слогані стрічки Потяг до Різдва хтось аж двічі помилився. Замість "найтепліша комедія року" мало б писати "найтупіша", хоча й цього нині не напишеш, адже вже є 10 блогерят.
фото: dzygamdb.com