Совковий рагулізм з експлуатацією ЗСУ у новорічному потязі Київ-Львів.
Халтурний набір епізодів від авторів найгірших фільмів та серіалів в історії українського кіно.
Примітивне кривляння стрічки Потяг у 31 грудня разом з тотальною присутністю продакт-плейсменту майже у кожному кадрі важко назвати фільмом. Якоїсь ідеї тут лише на короткометражку. Далі триває лише безпорадний треш від людей, яким вже давно варто змінити професію.
Ця історія розпочалася торік, коли Горбунов та Куцик зібралися фільмувати стрічку Похорони Путіна, і не просто стрічку, а комедію-караоке за прикладом караоке-комедії російського режисера Жори Крижовнікава Самий лучший дєнь (2015). Після невеликого скандалу щодо російських впливів під час війни фільм тихенько згорнули. Бездарний сценарист Куцик на деякий час зник, але згодом почав поволі з'являтися з-за плеча на фоточках з артистичних виступів десь біля фронту.
Власне, ідеї тут жодної, окрім вже звичної для подібного контенту копіпасти з російським та радянським нахилом. Руку чотирьох сценаристів цього фільму разом з автором всілякого українофобного рагулізму на кшталт Останній москаль та Великі вуйки Миколою Куциком можна впізнати вже здаля. Режисером став такий собі Олег Борщевський, який звик фільмувати всілякий треш у діапазоні від Дзідзьо Контрабас (2017) до Скажені сусіди. Нові історії (2022).
Закономірно, що й більшість акторів сюди прибило, якщо не з Останнього москаля, то зі Скаженого весілля чи всіляких квартальних недокомедій. Нарешті на цей потяг зі совковим душком встигла й Клавдія Петрівна зі своїм постсовковим етношансоном, щоб давати Вєрку Сердючку поміж свого цирку з конями. Десь вже зовсім цнотливо тулиться біля неї збоку й пацанський мотлох Яктака.
Перш ніж дійти до вже традиційного Гайдая (та всіх інших) варто наголосити на тому, що загалом Потяг у 31 грудня косплеїть жалісливу атмосферу російської франшизи Йолкі. Наприклад, з фільму Йолкі 7 (2018) тут можна помітити актора у потязі та онлайн-консультацію з лікарем. Схоже, що саме цим російським фільмом надихалась й Укрзалізниця, коли нещодавно навіщось вдягнула Вєру Брєжнєву своєю провідницею, адже саме там та світила своїм камео.
З-поміж чогось умовно дрібнішого можна ще згадати іспанську стрічку Incidencias (2015) з її зупинкою потяга поміж чистого поля та подальшими пологами у поїзді, а також американський фільм Christmas Train (2017) у моменті з весіллям. Персонаж Володимира Ніколаєнка чомусь нагадує дещо розширену версію італійця Фреда Армісена у фільмі Eurotrip (2004) без зайвих збочень. Їхню побратимську самотність єднають моменти читання – газети та "Робінзона Крузо" відповідно.
Як вже можна було зрозуміти, бездарне паразитування є головною ідеєю авторів цього фільму. За відсутньої акторської гри у недолугому сценарії разом з примітивним гумором з газет п’ятнадцятирічної давнини (хоча б про мазохізм у Львові чи про чайфрі та чайлдфрі) можна відразу переходити до совкового рагулізму, який тут намагаються засунути в українські шати.
Леонід Гайдай тут вилазить відразу. Юрій Горбунов дає щось середнє між квартирником Жоржом Милославським з Іван Васильович змінює професію (1973) та спекулянтом Сан Саничем Мурашко зі Спортлото-82 (1982). До повного щастя Горбунову ще бракує якогось фільму про будівельну компанію, де він би міг зіграти монолог виконроба Павла Степановича про те, як кораблі борознять космічний простір.
Епізод з червоними цукерками повторює момент з червоними книгами у Спортлото-82, і вже тут цей гайдаївський момент автори фільму намагаються лицемірно прикрити допомогою ЗСУ.
Лише рагуль зі совковим мислення міг додуматися у 2024 році до фрази "До Львова на Новий рік їдуть одні псіхі-адіночкі" у вуст акторки Ребрик, яка якось у серіалі Догори дриґом давала горду рускагаварящу одеситку біля маминого синочка зі Львова з пародією на Фаріон за спиною.
З чогось ще радянського тут можна, наприклад, ще згадати Дзідзя з фразою "Бобік здох" з фільму Ати-бати, йшли солдати (1976) Леоніда Бикова. Дивно, що останній рейс персонажа Станіслава Боклана не привіз зі собою ще прапорщика Волентіра з фільму Хід у відповідь (1981), адже Клавдія Петрівна вже тут. Зупинка потяга з акцентом на слові "зрадник" – це Нікіта Міхалков у своєму фільмі Свій серед чужих, чужий серед своїх (1974). Цей невдобний момент автори фільму також намагаються прикрити ЗСУ.
На тлі камео Бориса Джонсона у кітчевому фіналі можна хіба ще згадати, що Куцик нарешті прочитав Гаррі Поттера та добрався у словнику до слова "сексизм". Увесь відвертий ідіотизм цієї недокомедії підсумовують блуперси на титрах, наче там й справді є щось смішне за постійним використанням слова "срака". Тепер вся знімальна група Потяга у 31 грудня має обійнятися з авторами стрічки Збори ОСББ, того рагульського косплею радянської стрічки Гараж (1979) Ельдара Рязанова, заради нового фільму з назвою Потяг у Совок.
фото: dzygamdb.com