Українська відповідь альбому Rosalía "Lux" у формі звукового гербарію та світла для світу на прикладі біблійної Єви.
Феміністичний маніфест проєкту киянки Єлизавети Драч відразу претендує на звання одного з найкращих альбомів року в Україні.
Альбом "Flora" є вироком для фейкового попу на кшталт катарсисиці Jerry Heil з її псевдодуховним кітчем. Щось подібне ніколи не було новиною, однак за цим процесом завжди цікаво спостерігати.
Якщо у цьому світлі для світу об'єднати ummsbiaus, Yuvi та Katarina Gryvul, то країна матиме пречудову трійцю феміністичних трансформацій за прикладом "Лісової пісні" Лесі Українки. Біблійна Єва надихнула ummsbiaus на цей альбом, і саме вона тут сходить на хрест задля подальшого воскресіння суб'єктности, заради подолання власної тіні.
До цього ритуального моменту ummsbiaus обережно йшла через альбоми "Enerhomor" (2023) та "на півшляху від витоку до краю" (2024). З альбомом "Favna" (2024) альбом "Flora" часто перегукується у тих електрофолкових замовляннях з деякими індастріальними моментами.
Спирається на його найкращі моменти ("Kapelia Mavok/Choir of Nymphs", "Drevo/The Tree"), щоб прозрівати дещо потойбічне у своїй готиці, у своєму демонізованому стані. "Це пекло схоже на квітку", – зазначає вона у треку "Nava/Underworld". І окрім Heil, це ще відразу й величезне вітання прісній стрічці Мавка. Справжній міф (2026).
Концентрована поетика нового альбому ummsbiaus сміється з профанацій Jerry Heil ("Ruzhi/Roses", "Myrrha/Myrrh"). Віднині про неї взагалі варто забути назавжди, адже "Flora" нічим не поступається альбому Rosalía "Lux" (2025), а подекуди й краще розуміє матеріал. Він не з'являється нізвідки, продовжує традицію та демонструє всеосяжну пристрасть.
Якщо десь і мав з'явитися цей альбом, то лише в Україні. Добре, що Розалія нині розуміє той аспект, де "The only way to save us is through divine Intervention. The only way I will be saved is through divine Intervention" ("Berghain"). Божественне втручання, звісно, доконечне для спасіння проте, що саме має втрутитися, якщо воно завжди є тут (хоча б Євангеліє від Матвія 18:20)?
Якщо Розалія ще десь, можливо, блукає шляхами Святого Грааля (буквального дива), то ummsbiaus акцентує на внутрішньому перетворенні за прикладом Лесі Українки, де мавкове – це демонізована сексуальність (про що, власне, весь цей гербарій?), розіп'ята жіноча природа. Наприклад, "у вогні так важко дихати. я не маю права пити води чи ковтати повітря, я не маю права бути вільною, я не можу бути щасливою, чому я стаю такою іржавою, горю зсередини, готова розчинитися у чуттях, яким немає сенсу" ("Interlude II: Rosæ").
Услід за Лесею феміністична оптика Драч не звужує ситуацію своїм псевдопророчим узагальненням (упередженням), як у деяких неуків, а прагне відновлення балансу, наголошує на повсякчасному оновленні. Десь тут усім розаліткам варто було б пригадати фінал стрічки Луїса Бунюеля Simon del desierto (1965). Легко спасатися у пустелі на стовпі з карикатурними спокусами поруч, спробуй подібне десь у барі, де натовп парами вигинається під рок-н-рол.
Божественне, власне, любов, тут слід розуміти як необхідне зважання на всі елементи ситуації, на всю її повноту. Хоча б оте вирозуміле: "жадаю так тендітно я говорити і до себе. чого я квітну, лише коли дивлюсь на тебе" ("Kvit Paporoti/Fern Flower").
Всі найголовніші моменти послання цього альбому маніфестують потребу звільнення від прокляття:
1 "я жадаю зламати цей звичай. запобігти його просуванню вглиб мене. це поневолення в'ється мені коло шиї, в'яже мої долоні ніби нитками, мене думками шиє" ("Poklyk Mavok/Clarion of Nymphs"),
2 "і я так довго була в темряві прожитих літ. забути змогла, що цей світ сплітався навколо мене світлом мого тепла… і все навкруги та в мені – розквітло. як я забути могла, що я є світ? що я є світло?" ("Perelis/Primeval Forest"),
3 "там нерозривно дмухає вітер і ллється рікою, коли у моєму осерді війна канонів і норм, аби неухильно ставати такою, якою хотіла би бути сама" ("Interlude IV: Flora"),
4 "я не хочу ставати квіткою, бо весь світ мені є кліткою, і який сенс того світу, якщо я винна, якщо моя клітка така холодна, така тісна" ("Interlude II: Rosæ"),
5 "сяйна Лілеє, чи замале є моє жадання звільнитись із пут, чи безтілесною на самоті я згину у стеблах скрут? дай мені духу, дай мені сили, опанувати вогонь. дай розжарітись, розпломенитись, струмом твоїх долонь" ("Lileia/Lily").
Становлення суб'єктності в ummsbiaus, подолання пекла знеособлення задля подальшого воскресіння відбувається у поєднанні дарк-ембієнту (як-от, Andy Stott), фолку та оперних елементів, де окремим питанням є взаємодія її альбому з твором Клода Дебюссі "Prélude à l'après-midi d'un faune".
Латина міксується з українською мовою, а фрагменти Пісні Пісень ("Preface: Flora", "Myrrha/Myrrh") закликають до духовної віднови образу біблійної Єви (Невісти) всупереч усім буквалістським стереотипам.
Ритуальний поступ альбому "Flora" виколисує новий світ в очікуванні внутрішнього Різдва. Проголошує свою майбутню, переможну славу назустріч коляді, де під час слів "як би ти не краяв мене, я завжди була і буду собою. я навчилась оминати земне, я навчилася дихати під водою" раптово вривається краутний моторик, щоб сповістити прийдешнє Воскресіння за Лесиним заповітом: "твань овиває тіло й уста із обличчям ночі блідим. нині я один на один. встань, бо у вирі наших мовчань я змогла із тини зійти, і тепер я хвиля води, і тепер я хвиля води" ("Favna/Fauna").
Ще однією несподіванкою цього альбому є фінальні замовляння "місяцю! мерехти, мерехти. вся земля! вся земля! білий цвіте. білий цвіте" у "Postlude: Ipomoea Alba", який цілком можна вважати есхатологічним закликом "Мараната" у фіналі Об'явлення.
Якщо Христос – це Сонце правди, то місяць – це Церква (як Тіло Христове). Всі, хто очікує прибуття Антихриста з рогами, можуть у цей момент гірко розчаруватися. Heinali варто звернути увагу на цей альбом ummsbiaus.