Конвенційний бунт мавок проти лесбійської партизанщини русалок у прісному косплеї франшизи Сутінки.
Максимально безлике кіно у дебютній стрічці режисерки Катерини Царик (Король) можна пропонувати для перегляду хіба потерчатам.
Якби не тупі жарти про ботанів із кондомами, то фільм можна було б показувати у дитячих садочках. Мислення творців цієї феєрії знаходиться десь саме на рівні п'ятирічної дитини.
Стрічка Мавка. Справжній міф розпочинається там, де закінчився рагульський треш мультфільму Мавка. Лісова пісня (2023). У цитатних нетрях російського мультфільму Три богатирі та Шамаханська цариця (2010).
Халтура Царик (Король) починається з треку ОЕ "Ото була весна", де вони косплеять хіт The Offspring "Pretty Fly (For A White Guy)". Це ще один момент для українських глядачів, де тутешні мистці вкотре впарюють їм свій непотріб без жодних докорів сумління. А селебні лохи зі столиці й так все це схавають заради фоточок у соцмережах.
Дешевий наїв Царик (Король) недалечко втікає від Сутінків – тієї чемної візії Раю від прісної протестантської уяви. Якщо там можна виловити певні педофільні натяки, то Царик (Король) вже бере курс на некрофілію. Хоча, звісно, яка некрофілія, якщо матюки тут замовчують на півслові. Краще б уже творці цього фільму надихалися бразильським серіалом Desalma про мавок та відьом у діаспорі.
Шкода що поміж цих дешевих істин з пафосними інтонаціями не знайшлося місця для Міська Правильного, який вже котрий рік натхненно косплеїть історію пророка Йони. Тільки якщо Йону послав сам Бог, то Місько послав сам себе (на місію).
Акторська гра молодих та свіжих облич тут майже відсутня. Це наче місцева спроба чогось на кшталт скетчу SNL "La policia Mexicana", де сценарій писали якраз діти.
Для Аріни Бочарової (Мавка-Рута), акторки Львівського театру імені Леся Курбаса, це ніби дебют, а от акторські проблеми Івана Довженка (Лук'ян), сина В'ячеслава Довженка, вже можна було побачити у серіалі Кава з кардамоном. Сила землі (2025). Всі інші актори зі штучною вимовою також перебувають десь на рівні бездушних зомбі.
Дешеві ефекти у Мавка. Справжній міф – ніби з радянських казок Олександра Роу, сентиментальна музика – десь зі стокових сховищ (як і пісня нудних Коли та Яктака). Цю прісну нормативність, яка намагається вдавати життя словами на кшталт "всратись" чи "гівнюк", не врятують навіть прерафаеліти. Дивні дива не врятують піднесення Мавки, а з русалками, які тут щось на кшталт сутінкових Вольтурі, навіть не зробиш мемів на балконі.
Продакт-плейсмент тут ще спочатку цнотливо шифрують, але вже згодом тупо тулять великим планом на екран (двічі), щоб під час гепі-енду забабахати його просто на пів будинку. Флешбеки Рути – це типові для українського кіно рекламні спогади про молочні чи сирні береги у стерильному, неначе писанка, селі.
Якщо забути про зовнішнє та зануритися у внутрішнє, то там можна узріти сценариста та цитатного постмодерніста Ярослава Войцешека (Конотопська відьма, Каховський об'єкт).
У фільмі Мавка. Справжній міф він вирішив просто відпочити. Якщо завести мавок до русалок, то відразу потрапляєш у тьму стрічок від діснеївської The Little Mermaid (2023) і до чогось малобюджетного на кшталт The Siren (2019) чи Mermaid Isle (2020). Або ж навіть на російський фільм Русалка. Озеро мертвих (2018). Зважаючи на особливу любов деяких українських кіномистців до радянських та російських фільмів – це не стане новиною.
У стрічці буде дві Христини (одна з них – це нинішня Килина), а отже Войцещек уважно читає Варіанти. Христологічні мотиви у Мавки десь також звідси, хоча й у Сутінках той Едвард Каллен вже святіший за самого Папу. Він там ледь не ходить по воді, той вампірський Ісус.
Студент Лук'ян сходить у пекло (дзеркальний кадр тут мусово буде), щоб визволити Мавку-Руту з небуття, воскресити її до життя. Після обов'язкової П'єти вона також повертає його до життя рівноправним партнером райської Любови.
Попри певний косплей прогресивних ідей, у стрічці Мавка. Справжній міф таки можна угледіти за бажання й певний антифеміністичний меседж. Male gaze сценариста Войцешека все ще переважає своїм досвідом дебютне мислення режисерки Царик (Король).
Якщо ботани бренькають на гітарі хіт ХЗВ "Мені набридли підараси" ще десь на маргінесах, то у маніфестах Рути цілком можна побачити конвенційний бунт мавок проти лесбійської партизанщини русалок, які вважають, що брудні чоловіки мають заплатити за кожну жіночу сльозу.
Рута навіть обіцяє врятувати своїх посестер з цього полону феміністичної мари задля нормального гетеросексуального життя за її прикладом. Чекаємо на коментар щодо цих нюансів від газети Гендер у деталях.
А ще тут головний герой вкотре цілує головну героїню без її дозволу. У The Shape of Water (2017) Гільєрмо дель Торо, до речі, також був подібний момент. Його, щоправда, сильно затуляв той аргумент, що хтось щоранку дрочив у ванні, поки сусід-гей малював свою рекламу. Потрібно тепер чекати огляду на Суспільному. Не лише ж закордонних інцелів вони можуть ганяти мітлою біля Білосніжки. Мусять мати екранну сміливість і на це.
Усе це прекрасно, от тільки чому студентська експедиція їде спокійно на джипах до Кийова без жодної задньої думки про мертву дівчину Христину? Де поліція? Де водолази? Де судмедексперти? Рута, звісно, забрала у них спогади, але ж не настільки. Який приклад творці фільму показують молодому поколінню?
На титрах глядачам ще обіцяють продовження цієї халтури. От тільки хлоп Рути, який цілувався з іншою дівчиною за рогом, був значно меншим, ніж той гевал, якого русалки вигнали з води задля помсти. Це що, русалки-лесбійки кастрували його там, у своєму царстві, задля заспокійливого збільшення маси?
Після остаточного занепаду токсичної маскулінности на писках рагульських мисливців-алкоголіків режисерка Царик (Король) десь трохи помилилася з розмірами.
фото: dzygamdb.com