Пісні фронту 2023 (# 82)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними війні.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Дешева пародія на "Born To Die" Лани Дель Рей. Сподіваюсь, що Жадан – це той Кевін, якому вона незабаром скаже "фак, ю"? Нудні та мляві речитативи Сірожи й Христини псують навіть мінімальні натяки на щось добре. Традиційні привіти Варіантам. Банально.

Христина нещодавно офіційно закінчила десятирічку з Вакарчуком і тепер її чекає університетське життя зі Жаданом. Що ж, це цілком закономірне кіно після бездарного альбому Жадана за мотивами Григорія Сковороди та неживої творчости Соловій після її останнього альбому з педометеликами.

Цікаво, чи сайт Слух напише про плагіат у цьому кліпі (як це було зі шрифтами Тучі)? Їх там, схоже, навіть два (Лана та Shura "Touch"). Це мало хто зрозуміє нині, але після такого потрібна ще львівська колаба Соловій та Паліндрома для фінального фрагментика цього пазла. А столичним задротам вкотре варто нагадати про те, що концепт "Святої Галичини" не лише існує тільки у їхній убогій уяві, але й давно вже переїхав в інше місце.

Скалічене невідомо для чого рнб. Навіть не пародія, а якийсь істеричний маразм під органчик. До Прінса їм не дострибнути ніколи.

Безликому гурту Tvorchi вже варто задуматися над тим, щоб записатися у гострайтери до Макса Барських. До Jungle їм ніколи не дорости.

Розхристана графоманія про живу воду та рядками "пошматані душі йдуть на причастя попри нещастя". Жаба Бажа зажадала жабеняток в Жадана.

Денс-поп слідами хіта Biehu "Сестро". Подібного, до речі, за останній рік було вже чимало. Не однією неошароварщиною жили люди.

Тустеп за прикладом класичних хітів. Лірику та інтонації варто покращувати ще більше, щоб не ввижалася псевдогаличанка Gunna Chorna чи псевдореперка alyona alyona.

Цей хітовий неосоул від Tolo4nyi вкотре спонукає надсилати запити про цілий альбом десь незабаром. Вкраїнський Maxwell, ох, як знадобився б нині.

Мандрівний фолк про який давно так мріяв Blooms Corda. Чогось подібного в Україні потрібно значно більше.

Покращена версія мем-попу Джері Гейл, яка може спокійно йти на заслужений відпочинок та ще захопити зі собою альону альону. Взагалі Кажанна у цю мить відразу закриває питання жіночого репу в країні.

Пафосні попсовики The Hardkiss нарешті намацали хоч щось добре на території Онуки, але лірика місцями – чистий жах. А ось християнські алюзії на парсунці Олександра Кобзаря після тарковської достоєвщини у його стрічці Батько вже доволі сумнівні. Але куди ж гардкіссам без кліше. Енергетичний кітч.