Хас "Блюзнірство" (2024)

Новий мініальбом львівського недорепера Хаса з нагоди його 33-річчя з ментальністю тихої години у дитячому садочку.

Своє уроче 33-річчя львівський недорепер Хас зустрічає з повним пшиком. Він так сильно хотів замахнутися своєю рекламою, що виявився звичайнісіньким фейком, який взагалі нічого не може з переліченого у пресрелізі.

Цьому, власне, ніхто не здивується після його чемного альбому квазірелігійної, псевдофілософської та псевдогалицької маячні "0322" (2023). Хас хоче, але не може. У цьому десь навіть можна відшукати на віддалі якусь трагедію вкраїнського мистця. Хоча, звісно, не лише його. Якщо Хаc погнався за примітивними приколами Ліл Наса Х про коліна нечистого чи волосся Ісуса, то нічого провокативного чи епатажного нині у тих цнотливих фокусах нема.

Якщо щось сильно шукати поміж рядків його рекламних заяв напередодні, то там лиш одна катастрофа. Недорепер Хас не вміє гратися зі словами. У його текстах нема жодної відвертої тематики чи "відвертих фразеологізмів на грані зі святотатством". Ні святотатства, ні блюзнірства, ані чогось образливого. Хас ще не доріс до подібних речей і навряд чи колись зможе.

Він може проводити аналогії з Христом, згадувати Хресну дорогу чи заявляти, що "всі ми діти Божі" на кшталт "кожен з нас президент", але таки нє. Йому навіть не варто заїкатися про щось подібне з позицій його куцої інфантильної психології. Добре, що він ще нічого не згадав про єресі, адже в там потрібно мати хоча б дрібку розуму та фантазії.

Хас ще радісно зазначає, що він кохається у блюз-репі, але Еверластом йому ніколи не стати. Yelawolf також йому не світить. Можна, звісно, шукати якісь паралелі з чимось заокеанським, але все, що він може запропонувати на мініальбомі "Блюзнірство" – це плаксивий шансон. Навіть поп-репом це важко назвати. Дивно, що він ще чомусь не підписант лейбла Enko з його сектанським потягом до подібного ("Винні"). Він ще ніхто, щоб писати самому собі самопричитальні реквієми на згадку та згадками про скрябінський молоковоз, однак се типова ситуація поміж місцевих мистців, які чомусь тримають себе за цабе.

Він багато згадує Бога та сорок років у пустелі своїм загальмованим та неоковирним словом. Малює у себе мачо-мученика зі словами "ой ма, хай твоя хустина витре серце пацана" та відразу потрапля у пастку плаксивого шансону з його запоребриковим маніхейством ("Автобан"). Там він відразу святіший за самого Бога ("якби знали всі гріхи, мене б не пустили у храм") та впевнено лягає у богомільну лінієчку цнотливого сюсюкання зі сестер Матіяш (Богдани та Дзвінки) та Надійки, прости Господи, Гербіш.

Все це лише фейк. Скільки б він не вдавав з себе мачо та там чомусь постійно верне інтонаціями інцела Дзідзя. Комедія великих масштабів та декорацій – це Наполеон Рідлі Скотта, де Хоакін б'є копитом, виє, кувікає та кукурікає позаду свого розкішного королівства. А Хас лише мухою дзижчить підтюпцем зі своїм псевдосвятотатством.

Його примітивний моралізатор, який все пізнав і все бачив, такий кумедний у тому своєму інфантильному дриґанні ніжками ("Заберіть від колонок дітей. Зараз буде не дитяча казка"), що аж нудно ("Йду по воді"). У кліпі на все це він картинно та картонно блукає десь поміж снігу, де бідна україночка у самій вишиванці навіщось трима йому глечик з чистою водою. Навіть Дісней вже фільмує всілякі збоченства на кшталт благословенного союзу Пружинки та Ґедзика (та їхніх 42 дітей), а Хас просто занадто банальний та літеплий для святотатства й блюзнірства. Не помиляється він хіба там, де співа щось про дорогу в нікуди.

Це ще один епізод зустрічі секулярних неуків та немовлят у вірі. Хасу мусово вже якось об'єднатись для колаби з неофітом банальних істин Мишком Правильним чи оперетковим Отоєм. З неуком Псюком він би міг вести передачу про духовне життя, а з блаженними місіонерками alyona alyona та Jerry Heil проповідувати пташкам.

Такий Хас ідеально лягає на нинішнє Євробачення з його богомільним трешем "Teresa & Maria" від тих мівінапопиць, де одна – всеукраїнська цнотливиця, а інша – інстаграмна бодипозитивиця та псевдореперка. За деякими ріжками та ніжками у тій графоманії все схоже на те, Jerry досі не відпускає хіт Little Simz "Introvert", яким вона намагалась надихатися (напишімо це так) у треці 2022 року "Мрія".

Господи, і всі ці люди ще нарікають на святу Галичину. Тут хоча б є традиція, тяглість та культура. А від тих одноклітинних та агресивних місіонерів банальних істин вони ще настраждаються, дай Боже. Нехай вже тоді для Хаса тут постоїть новий Benny The Butcher з треком "How To Rap" з альбому "Everybody Can't Go" (2024).