Пісні фронту 2022 (# 14)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

У 2015 році Положинський з Вакарчуком ще могли навіщось давати Володимира Висоцького, який і в танку горів, і в літаку падав, і полундру кричав, але нині на цьому явищі вже можна поставити хрестик.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат та Енджі Крейда.

Ще один богомільний треш від дуету псевдореперки alyona alyona та мемоносиці Jerry Heil з графоманською лірикою а-ля "Кому Бог відкриє карман повний істини? Тому хто черпає долонями чистими". Ніна Матвієнко плаче та гірко побивається в істериці за цими пацієнтками Кульпаркова.

Примітивна халтурка кон'юнктурного відьмацтва від співачки Mokosha, яка і Аліну Паш не може простібнути, і до відьмацього рівня Енджі Крейда не може дострибнути.

Старомодні кліше співака Мірзояна лише ледь-ледь пробиваються на нинішній білий світ зі старого світу до війни. І це вже досягнення для виконавців подібного типу в Україні.

Суржикова кон'юнктурка стражденної мемоносиці Jerry Heil вже традиційно не може витиснути елементик щему зі своїх крокодилячих сліз. Навіть якщо день і ніч надихатиметься хітом Little Simz "Introvert" та згадуватиме Еніо Морріконе.

Після сльозливого попу з Alice Change "боюсь" товариш хейтспіч вирішив податися у дитсадкові сатирики, щоб косити під російського репера Оксімірона своєю пародією на Антона Слєпакова та його рейвових вагоновожатих.

Хітовий фонк зі слабеньких текстом про козаків, Кузьму та Зеленського з реперського інкубатора місцевих мистців.

Хуторянський треш арабського патріотизму про незламних україночок у стилі базарної карикатури.

Тужливий попс з інкубаторною графоманією на кшталт "кохання по жилах без спросу ходить" та побожним сюсюканням на хвості у гурту Kazka.

Репер Чакір продовжує писати свої графоманські тексти, і навіть алюзії на Скрябіна не можуть витягнути його з цього болота. Карикатурка з канонами та іконами.

Львівський гітарист Пташник з блаженним сталкерством усіх фолкерів на планеті Земля продовжує ходити чужими слідами і зі співачкою Тарабаровою.