14 березня 2017

Ордло, мордло, пордло

Цнотливенька сесія Львівської міської ради, де ніхто не хотів помирати за Батьківщину.

Після розгону учасників блокади ОРДЛО у Кривому Торці Львівська міська рада вирішила терміново зібратися та вирішити, якщо не щось епохальне, то, принаймні, революційне.

Але легендарна галицька нерухомість – то вже карма і тому вкотре засідання міської ради перетворюється на приватний Діснейленд, дипломатичну порнографію.

Хоча цього разу усіх учасників регати переслідує ефект Галущака, свободівця, якому здається, що його несправедливо переслідують усі сили небесні і тому він максимально користається моментом, щоб оголосити себе непорочним мучеником (і трішечки юродивим).

Усі фракції Львівської міської ради бавляться у незайманих дів і тому, хоча й використовують ситуацію під себе, але уклінно просять усіх інших (під загрозою страшного прокляття) не використовувати її (ситуацію) заради приватних власницьких інтересів.

Простий вкраїнський нарід (обурений, але незламний) сьогодні презентує у сесійній залі представник Правого сектору Тарас Хаммер Бобанич. Його ненависть до шоколадної влади настільки велика, що Бобанич (чим не гротескний герой Гоголя) нетерпляче ходить залою, наче червоний буряк.

Урочиста охорона обабіч нього, не лише остаточно карикатуризує звичку міфічного Правого сектора ходити по-троє, але ще більше пародіює такою увіковічненою охороною провідника його потуги лідера, людини та автомобіля.

Нічого особливого у сесійній залі не відбувається, кожна фракція вихваляє власні фрикції. Хоча динаміки у залі можна було б повісити кращі, бо майже кожен оратор щось там тихенько хрипить у мікрофон, ніби тримає у зубах рошенівську шоколадку.

БПП традиційно просить усіх, усіх, усіх відмовитися від амбіцій заради консолідації навколо усього, усього, усього.

Укроп пісяється фактами силових методів влади супроти демократії та моральності, які можуть призвести до суспільного обурення.

Вірнопідданий Валєра Веремчук (герой багатьох українських реклам) називає торгівлю з агресором зрадою рідного народу та зазначає, що за цим стоять олігархи (чиї інтереси захищає влада, яка поставила країну на край безодні). І тільки єдиний Народний контроль гордо стремить на захист рідного народу. Він пропонує розігнати парламент, звільнити Авакова та покарати винних.

Після його виступу на вуста Садового вже можна помітити втому від постійного повторення "Героям слава".

Свободівцю Лопачаку варто ретельніше готувати промови, бо як тільки він починає говорити про владу бариг (яким бізнес понад усе), то відразу хочеться написати, а що він сам не барига і у його партії немає бариг?

Найбільш хитромудра партія у світі – Українська Галицька партія – хоче зарозуміло стати над процесом, ніби ті безплотні янголятка (бо УГП ще й інтелектуальна партія). УГП проти перетворення ситуації в інструмент політичної гри, проти політичних баталій окремих сил та кланів, які викликають внутрішні протистояння та провокують майдани, оскільки це призведе до розвалу країни.

Насамкінець Чолій нарешті зрікається галицького лукавства та закликає Порошенка та Садового припинити політичні ігрища та роздрочування власних політичних амбіцій.

Садовому тільки лишається підіграти Чолію та його химичам і звернути увагу публіки на оригінальність такого звернення.

Представниця Самопомочі, на правах хедлайнера, перетворюється на малого Вакарчука і жадібно апелює до скупої жіночої сльози. Так відразу можна помітити усі недоліки гендерної рівності, де думають, що кобіти-ангелики чомусь кращі у політиці, ніж неадертальці-чоловіки.

Садовий, який вже задовбався повторювати "Героям слава", ледве не пускає скупу чоловічу сльозу. Цікаво, що на виступі представниці Самопомочі динаміки працюють набагато чіткіше і тому, можливо, садові звукачі просто так глушать ворожі голоси.

Після голосування Садовий закликає депутатів якомога швидше виходити з сесійної зали, оскільки у нього прийом громадян, які прийшли йому особисто подякувати за його особисте та позитивне втручання у їхні проблеми.

Після місцевої заборони торгівлі з агресором у великій сесійній залі усе починають вимикати. І коли до губ її лишається півподиху, коли до губ її лишається півкроку починаєш згадувати великого Леніна, який апелюючи до заповіді Господа нашого Ісуса Христа, звертав увагу на те, що усе починається з малого.

Меню камери на екрані у сесійній залі Львівської міської ради просить пароль російською мовою.

І хоча цей буремний час не місце для ностальгії, однак для усіх, хто в темі лунає нещодавній хіт Strand of Oaks "Radio Kids".

Автор: олександр ковальчук