Великі Вуйки 2: Вдома краще

Безпросвітна тупість сценаристів студії 1+1 агонізує своїм безтолковим дриґанням курки без голови у продовженні лінійки рагульських серіалів Останній москаль та Великі Вуйки.

Районна туса клінічних персонажів від студії 1+1 під орудою креативного продюсера Юрія Горбунова та під омофором гумористичного плінтуса Вови Зеленського агонізує всім складом і так лише наближає момент свого остаточного забуття. Це й справді досягнення від цієї компанії місцевої культурки – жодного вдалого жарту за увесь сезон (16 епізодів) начебто комедійного серіалу.

Культивування тупості у продукції студії 1+1 на кшталт Останній москаль, Догори дриґом, Великі Вуйки чи Відморожений оформлюється у серіалі Великі Вуйки 2: Вдома краще вже у певний ідеал. І далі вже немає куди. Паралельним плінтусом цих серіалів, звісно, що буде дилогія Скажене весілля, де грають декілька акторів з Великих Вуйків, а кілька персонажів з того фільму успішно перекочували у цей серіал.

Після історичного маразму продюсерки 1+1 Олени Єремєєвої про українську мову члени цього каналу ще можуть знову відмазуватись висміювання стереотипів, але новий сезон Великих вуйків – це вкотре розплідник тупеньких сексистських та гомофобних приколів, несмішних алюзій на радянське кіно та адорація на комедії Гайдая (де 13 епізод має стати зенітом його цитаток в серіалі). Це гівнисте кривляння студії 1+1 навіть хоче перейти дорогу фільму Гітлер капут!, але як й стрічка Шляхетні волоцюги, лише безсило розводить руками.

З цією інерційною суходрочкою від студії 1+1 вже давно все зрозуміло навіть там, де вона хоче здаватися чимось новим та прогресивним а-ля халтурка Секс, Інста і ЗНО від Антоніо Лукіча. Навіть слепстік 30-х років минулого століття для цієї лінійки серіалів є чимось зовсім недосяжним у мріях. І тому знову тут варто лише оглянути місцевий контекст столичного погляду на інфантильних западенців, де немає жодної різниці між Коломиєю чи Львовом.

Поміж сценарних істерик, маячні, трешу, мовної шизофренії та засилля місцевих звьозд (від Ель Кравчука до Тіни Кароль, Дзідзя та Кошового) територія Великих Вуйків – це знову етнографічна хохляндія з дріб'язковим дріботінням ледачих гуцулів довкола когось російськомовного. Цього разу це німецький інвестор Алекс Бергер з російськомовним словником після Харкова, який чомусь Львів називає Лємбергом.

Він ніби лев Алекс повертається на Батьківщину, у рідні пампаси, до своїх придуркуватих тубільців-гуцулів. Всі ці інфантильні підкаблучники живуть серед гівенця та бруду, а тому варті лише традиційної анальної фіксації у своїй підпорядкованості комусь вищому.

Всі ці горді гуцули – банальні підлабузники, які відразу готові стати на коліна стати заради роботи. Вони худоба, страшні сексисти та ксенофоби ("ходить як польський прапор"), совкова відрижка у своїх переляканих іпостасях. Затуркана та заздрісна бидлота, алкоголіки. Гуцулки Ксені охоче дадуть за бабло будь-кому, а особливо рускагаварящім, які навіщось заблукали у цю діру на глобусі.

Чогось нового у подібних перлах сценаристів після Останнього москаля та першого сезону Великих Вуйків можна навіть не шукати, але вони (разом з автором ідеї серіалу) таки дещо переплюнули свій українофобський плінтус, і тому поміж нових епізодів можна надибати не лише фрази про те, що українська народна музика – це шайзе, а гуцульські казки занадто надокучливі (Тіна Кароль), але й навіть на антирекламу зеленого туризму у Карпатах (звісно, що всім відразу варто пертись у Буковель Коломойського).