Зміст статті

1 січня 2022олександр ковальчук

Зірки за обміном

Екранний камінг-аут Дзідзя та бикувата Полякова в новорічному гімні сімейним цінностям.

Халтурний треш під ялиночку про обмін тілами Дзідзя та Ольги Полякової у паралельному світі української попмузики.

Альтернативна реальність української попсцени вже давно не новина, а її представники настільки загублені у часі та просторі, що не потребують вже навіть й клізми. Про цей феномен місцевого соліпсизму вже давно хтось би мав зняти якусь Шльопко-Матрицю, але наразі саме з її затхлого болітця й вилізає на білий світ всілякий непотріб на кшталт фільму Зірки за обміном.

Перед цим допотопним фільмом відразу бовванітиме селебне російське кіно Любофь-маркофь (2007), але два сценариста Зірок за обміном, звісно, що покликатимуться для відмазки на якісь голлівудські зразки про обмін тілами після дії магічного артефакту а-ля: Vice Versa (1988) чи особливо The Hot Chick (2002), а також Freaky Friday (2003) чи It's a Boy Girl Thing (2006).

Цікаво, що у цьому випадку туалетному гумору Дзідзя далеко навіть до фільму The Hot Chick (схоже, що у якомусь майбутньому фільмі він наб'є собі на анусі татуху з прибульцем зі стрічки Big Stan), а тому у цьому старомодному екстазі не варто очікувати на щось типу хітового японського аніме Kimi no Na wa (2016) чи потягу у горор в дусі Джордана Піла (якщо вони вже згадують Прелюдію до поцілунку 1992 року). Хоча фільм за участі Дзідзя та Полякової –  це вже справжнє жахіття.

Усі запозичені кліше з цих фільмів серіальний режисер Олексій Даруга без особливої кореляції з чимось актуальним помножує на традицію новорічної халтури у новому українському кіно. Дядя Жора у кадрі відразу змушує згадати ялинковий примітив для одноклітинних Мій дідусь – Дід Мороз (2021), загальна придуркуватість – Пригоди S Миколая (2018), а відсутність сценарію – галицьке аматорство В.о. Святого Миколая (2021). А ще режисерові цієї стрічки можна давати Оскара за те, що тут немає жодної цитати з Home Alone (1990) Кріса Коламбуса.

Протистояння рокера Фоми Михайловського та попсовички Полі Молякової нагадує страшний сон клубного персонажа Горбунова зі Скаженого весілля, але в одному кадрі Дзідзьо та Полякова з'явилися вже у других Свінгерах. Нічого нового, окрім бездарного кривляння, тупих жартів та безголової біганини, тут не буде, а тому алюзії на польське кіно 80-х у торішньому примітиві Дзідзя Де гроші можна вважати милим заскоком у Львові.

Після стількох рецензій Варіантів щодо його нетрадиційності (Dzidzio Перший Раз та Відморожений) Дзідзьо нарешті доріс до імплементації своєї гейської природи, а тому непідготовлений глядач зустрінеться з його екранним камінг-аутом, де він даватиме суміш мразіша болгарського співака Азіса та мами-мавпочки з радянського мультсеріалу Мавпочки. Цікаво, що станеться, коли Дзідзьо добереться нарешті до Аннетт Лео Каракса та дасть навспак історію про те, як його, славнозвісного оперного співуна, вбиватиме в Азовському морі якась зірочка українського стендапу?

Однак поза стереотипами про мінети, цицьки та лесбійські поцілунки Полякової на тлі продакт-плейсменту Ласунки (та усього підряд) варто пам'ятати, що увесь цей бордель ще з часів дебютного фільму Дзідзя стоятиме на варті сімейних цінностей (а тому найближчим синонімом до Ґрети Тунберг буде слово "відьма"). А ще у своєму фейковому царстві намагатиметься вставляти моменти начебто самоіронії, хоча найбільшою самоіронією було, власне, те, якби вони перестали знімати свою бездарне кіно з такими беззубими привітами фільму Mr. & Mrs. Smith (2005).

Увесь цей треш настільки просякнутий блаженством не від світу цього, що майбутні поцілунки Полякової та дівчинки Юлі можна відчути за кілометр. І Юля ця, до речі, також залетіла від секс-гіганта Дзідзя у якийсь магічний спосіб, можливо, що навіть і непорочний. Десь у цій паралельній юродивості можна побачити й продовження маніпулятивної експлуатації від Дзідзя навколо інклюзивних тем, де він тепер плаксиво педалює своє бідне сирітство.

Це начебто кіно у фіналі перетворюється на кліп, де преображені герої вже так проповідують сімейні цінності (добре, що не труси), що просять глядачів сховати гаджети заради торжества магії родинного кола. Але й тут Дзідзьо не зовсім Брюс Спрінгстін, а Полякова взагалі не Крістана Агілера. Шкода лише бідного Романа Халаїмова, який вкотре змушений в епізодах вдавати щось дрібненьке обабіч якихось клоунів.

А ще залишилося хіба що дочекатися того моменту, коли сльозогінні гази Дзідзя звинуватять у квірбейтингу. Хіба що до того часу Дзідзьо вже не зробить реальний камінг-аут.


фото: kinoafisha.ua

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.