аппекс "Внутрішня Волинь" (2022)

Несподівана радість від учасника гурту Ціна Ритму, рівнянина аппекса, який на своїх сольних альбомах повністю відходить від школярської хвільозофії репу свого рідного колективу.

Поза межами коханого андеґраунду рівнянину аппексу відразу щось пороблено. Його новий трек "Критична помилка" – то біда бідою. Подібне можна писати й про його братчика Довгого Пса, який, щоправда, за час війни таки намацав нарешті якусь іронічну магію у своїй творчості ("Ешкеричі" та "Липа гарно пахне").

Однак приємна несподіванка альбому "Внутрішня Волинь" (2022) не є аж настільки наглою, якщо слухати, наприклад, його диск "Служи собі" (2019). У тамтому його виході на територію космічного ембієнту поміж певних проблем з інтонаціями важливо зауважити декілька чудових треків ("Рівне вечірнє", "Саспенс", "Ніколи більше"), а також й те, що всі попередні огріхи десь зовсім щезають на альбомі "Внутрішня Волинь".

Тобто тут не можна ось так відразу сказати, що його трансформація є наслідком зміни клімату чи якоїсь неймовірної констеляції, оскільки відразу помітно те, як людина мислить, а отже й росте та змінюється навіть під час одного треку.

У своїх дантівських лабіринтах ("На півшляху свого земного світу, я трапив у похмурий ліс густий, бо стежку втратив млою оповиту") аппекс дає приклад цілковито цілісного альбому з цілою вервичкою цікавого матеріалу ("ПВДП", "Озеро Амадока", "Зазамкома", "Сіть Індри"). Загублені блукання сюрного спокенворду аппекса на теренах індастріального хіп-хопу сягають наразі якогось його інтонаційного ідеалу. Витриманого, паузного артистизму оповідача, а не банальних скоромовок на прикладі Ціни Ритму.

Цей реп нарешті говорить про щось справжнє, а тому небезпечне ("Комбінація") чи навіть горорне ("Катафоти") з елементом такої правильної у своєму збоченні іронії ("Усе дозволено"). З когось з місцевих тут інколи можна згадати десь поблизу Стаса Корольова ("Гора Лиска", "Сіть Індри"). З чогось закордонного у закільцьованих тріпах на індастріалі варто пригадати clipping з альбомом "Visions of Bodies Being Burned" (2020), а після качової атмосфери треку "Навколо обман" навіть альбом The Bug "Fire" (2021).

Додати у його розшарпану постапокаліптику трохи саксофона ("Лев за огорожею"), і вже можна буде згадати поруч The Comet Is Coming з альбомом "Hyper-Dimensional Expansion Beam" (2022). Саме тут альбом "Внутрішня Волинь" (2022) є особливо вчасним альбомом поміж цих розхристаних, непевних часів ("День настільного тенісу"). У його строгій, медитативній розбудові внутрішньої геометрії для порятунку від зовнішнього хаосу ("Зазамкома") можна згадати поблизу новий альбом Brian Eno "ForeverAndEverNoMore" (2022).

Цей альбом аппекса носить у собі майбутню катастрофу, можливо, що у своїх мареннях він вже живе у ній (хоча ще й не розуміє цього), і якби він був більш побожним у своїх духовних практиках внутрішньої істоти, то його електроніка вже наближалася до горнього ідеалу Rafael Anton Irisarri на альбомі "The Shameless Years" (2017).

"Внутрішня Волинь" має лякати реальним. Десь поміж альбомом Billy Woods "Church" (2022), де є трек "Cossack Wedding", і диском DJ Muggs "Gold" (2022) й напливає повільно те відчуття, що після такого вже неможливо слухати увесь місцевий реп з його косплейними конструкціями.

Ще одним побіжним досягненням на новому альбомі аппекса є те, що він декількома треками ("Лев за огорожею", "Місячне гало", "ПВДП") компенсує місцевій музиці все те, до чого так і не зміг дотягнутися галицький Паліндром у своїй любові до одеситів White Ward на альбомі "Придумано в черзі" (2022) через неофітне розпилення енергії на дріб'язкові речі.

А окрім зайвої етнокобіти на треці "Гора Лиска" у колишніх лучан є лише одне запитання до цього альбому. Чому рівненським виконавцям так мусово зазіхати на Волинь замість того, щоб сумлінно плекати у собі щось своє, рівненське? Як колгоспний Верес міг грати на газоні луцького "Авангарду" та куди взагалі дивилися фанати Волині? O tempora, o mores.