Tvorchi "Heart of Steel" (2022)

Халтурний мініальбом колективу Tvorchi на хайпі перемоги у місцевому нацвідборі на халтурне Євробачення.

Тернопільський дует Tvorchi завжди продукував максимально безлику музику. Її особлива необов'язковість стала навіть їхньою фірмовою фішечкою. Не зраджують вони своєму покликанню вторинности й на новому EP "Heart of Steel" з прицілом на Євробачення.

Євробачення у Ліверпулі – це якесь надзвичайно специфічне збочення. Дурний жарт з глибин далекої-далекої галактики. Щось у дусі роману Артура Кларка "Кінець дитинства", де надволодарі, які принесли на Землю мир та процвітання, раптом виявилися дияволоподібними істотами з крилами, рогами та копитами.

Але Tvorchi – ідеальні кандидати для конкурсу, який немає нічого спільного з музикою чи шоу. Їхня мультикультурна безликість перфектно лягає доліруч на всі тамтешні штампи та кліше.

Схоже, що після середньостатистичних альбомів "13 Waves" (2020) та "Road" (2021) вони занадто близько взяли до серця бздури дідуся Панасова про їхню таку жадану близькість з The Weeknd. Панасов, до речі, нещодавно вже договорився у Варениці до того, що псевдореперку alyona alyona взагалі нема за що критикувати, окрім баночки спрайту.

Треки "Heart of Steel" та "Broken Heart" є куцою пародією на The Weeknd, підстаркуватими треками для затурканих провінцій. Треками для особливого місця у пеклі, де Ейбелю Тесфає, цьому коронованому королю поп-музики (після Майкла Джексона, звісно), можуть без жодних докорів сумління прибити на чоло віночок неошароварщини. Навіщо вони з ним так жорстоко, хз. Хоч щось у цьому прикладі вандалізму можна пояснити особливою географією Тернопільщини.

Інші треки їхнього EP, "Freedom" та "Досить" навіщось передають привіти Онуці. Але це, звісно, не привіти, а лише куці карикатури неошароварної кон'юнктури. Інкубатор-поп, де графоманська псевдореперка alyona alyona вкотре тре у своїх інфантильних утопіях про якісь трушні вчинки, які щось та колись комусь зроблять, як роса на сонці. Хай краще обійметься з Мишком Правильним у сих плаксивих обіймах, щоб возридати покотом.

Схоже, що про щось зле вже навіть почав підозрювати такий місцевий персонаж, як Борис Бахтєєв, який роками на сайті Детектор медіа пише всілякі бздури про Євробачення, хоча навіть приблизно не розуміється на музиці. Цього разу, наприклад, він назвав "Personal Jesus" монотонною піснею.

Подібний маразм на Детекторі, власне, не зовсім дивина якоїсь дичини. Нещодавно навіть Лєна Чиченіна чомусь назвала репом неошароварний шансончик Калуша і навіть десь там побачила оригінальну стилістику: "Як на мене, музиканти до цього якраз показували позитивний приклад використання фольку та поєднання його не просто із сучасною музикою, а створення ориґінальної стилістики, яка не обмежувалася формулою етно+хіп-хоп". Схоже, що вона просто нічого ніколи не чула про румунських реперів Subcarpați, які працюють з 2010 року.

Щоб хоч якось освіжити слух від цієї бездушної безликості гурту Tvorchi, можна переслухати новий диск Zavoloka "Amulet" чи новий альбом Sabrina Claudio "Based On A Feeling" з хітом "Don't Make Me Wait".