Libenson "Місто Q" (2023)

Нудний набір слів про якесь Місто Q від виконавця Libensona, де навіщось конає талант артиста Tery.

Театр юного глядача на альбомі Libensona дарує своєму слухачеві типовий вкраїнський недореп. За щотижневе слухання українського репу, до речі, вже варто видавати трохи молока чи вина, адже це праця у шкідливих умовах. Щоп'ятниці завжди є щось від місцевих реперів, але шукати там переважно нічого.

Після цьогорічних альбомів Badboka, Clonnexa та трохи Кречета (навіть не вірю, що це пишу) більшість місцевих реперів увійшла у цілковитий ступор. Ця стагнація подекуди має й позитивні риси, якщо мати на увазі підписантів лейбла Енко. Скофка щось там бубонить собі під ніс. Калуш зійшов на пси (хоча він завжди був таким Псюком). Килиммена трясе від образів молдавських реперів Carla's Dreams, хоче ще є і румунський колектив Subcarpați.

Псевдореперка alyona alyona пішла у сезонну відпустку та сходила на концерт Кендріка Ламара, де чомусь зрозуміла, що вона все правильно робить (на тлі нової школи), хоча мала нарешті усвідомити, що їй варто зав'язувати з її мівіна-попом. Ти диви, яка цяця, Post Malone та Asap Rocky їй одноманітні. Хто б ще це говорив, прости Господи, цариця полів та маминої зупки.

Альбом "Місто Q" концептуально розбивається на темати хуліганів, модників, бандитів та романтиків, але це немає жодного значення. Попри всю концептуальність це лише традиційний набір слів одноразового використання, де для всіх його учасників є лише два шляхи: піти в інструментальний хіп-хоп чи відразу стрибнути у мамбл. Цей пацанячий косплей неможливо слухати у всій його примітивній красі. Libenson стає новою альоною альоною з альбому "Galas" (2021), адже за всіма тими фітами важче помітити його недореп.

І взагалі, чий це альбом – Лібенсона чи Тері, який надає йому хоч якогось сенсу? Що взагалі Tery робить поміж цього трешового косплею ("Заново", "Haute Couture", "Candy", "Знову і знову")? Ще трохи й з такими друзями він розбазарить всі свої аванси. Також ще Otoy хоч якось вирізняється поміж цього недорепу своїм співом ("Моє місто").

Увесь інший матеріал має лежати у Лібенсона під подушкою та щоночі вкриватися гіркими сльозами. Це справді вже навіть не смішно. Увесь цей дитсадковий кос під злі вулиці зі згадками про гнилу масу, всі ці наїзди на кодеїнових речитативців, римування пращурів зі щурами, а також те вихваляння власним стилем, якого у них нема зовсім. Golubenko, який був найгіршим елементом альбому Клоннекса, це просто повний жах.

У фіналі тут можна відшукати хіба що одну куцу ідею про те, що Libenson таки якось спромігся хитромудро запросити сюди Tery, щоб той вивіз його альбом хоч кудись у широкий світ. І це така собі дитяча казочка про те, як битий небитого везе. Втікай звідти, Tery, втікай.