Псевдомістична нісенітниця кітчевого виконавця Otoy в образі дружини праведного Лота.
Львівський виконавець Otoy вертає до звичного стану понурого животіння під ногами після травневого моменту наглого осяяння увись.
Галицький начебто репер Otoy міг би ці довоєнні записи якось згодом засунути скопом у ювілейний бокс з невиданим матеріалом та мати чистий спокій поміж своїх фанатів. Усе, що він може запропонувати на альбомі "темна ч.1", є без'язиким кітчем без особливої мети та наслідків.
У цьому релізі змішуються до купи гори та мольфари, а реклямна анотація – се чистісінький фейк про "справжній український реп, викарбуваний найважчим періодом" та якусь незрозумілу "атмосферу справжнього містичного глибокого українського стилю". Справжній український реп – це Badbok та Clonnex (нащо йому ті москалі, хз).
Жоден звук на цьому альбомі не створює жодної глибокої атмосфери. Тут взагалі нема нічого справжнього, а тим більше містичного. Схоже, що Otoy просто не розуміє, що таке містика, а тому так нагадує неука-езотерика Псюка. Яка містика, прости Господи, якщо він навіть не розуміє елементарних речей. Гурт Go_A навіть приблизно не рівень ДахиБрахи, навіть поруч не стоїть чи за десять кілометрів убік. Певне, він просто переслухав культурних профанацій поета Горобчука.
Не варто давати святого псам та розсипати перла перед свиньми. Свині жують все підряд і тому не розрізняють добра та зла. А пес завжди верта до свого блювотиння. Після перших двох мінімальбомів "Cvit" (2020) та "Околофронт" (2022) на виконавцеві Otoy можна було спокійно ставити хрест. Однак він несподівано простягнув свою руку крізь землю та осяяв цей світ дебютним альбомом "Недовготривалі відносини" (2023), який став першим його кроком до чогось доброго та вічного.
Ніхто не знає, для чого він вертає з нових вершин до своїх старих низин. Якщо вже знайшов щось добре, якусь перлину, то працюй, лунай, набої подавай, в бою не відступай. Якщо вже втік з Содому та Гоморри, то не вертайся і навіть не озирайся назад. Та Otoy, наче та жінка Лотова, таки подивився та перетворився на соляний стовп. Хоча насправді нікуди він й не втікав, лейбл Pomitni (колишні Мазгі) – то ще той Содом і Гоморра, де Otoy хоче страждати у ризах праведника, очікуючи на трьох янголів у гості біля дуба. Даремно чекає.
Своєю посіяною скрізь фрагментарністю він хоче кинути вже таку велику тінь, наче він ноланівський Оппенгеймер на великому екрані з персами Флоренс П'ю навпроти. За страдницьким інструменталом під Вудкіда він понуро суне за собою лиш мольфарський кітч, де йому вже потрібен фіт з Онукою. На афішах сей союз буде винятково іконічним – Отой та Онука з оновленою програмою!
Старий Otoy якийсь заплутаний гвинтами. Його псевдосцена так постає супроти іншої псевдосцени, хоча у нього з озброєння лише традиційні скоромовки, а не реп. Попса з елементами речитативу, де він вагається між допотопною псевдореперкою альоною альоною (трек "кістки" з девізом "реп – це стиль мого життя") та забутою Аліною Паш ("темна музика", "гора 2").
Справжнього збоченства тут не буде. Які брудні теми може запропонувати цей невротичний мораліст ("зло")? Він якийсь тут зовсім неоковирний та непластичний, а ще хоче чогось сюрного та глючного. Яка готика, якщо він у цьому кислотному рейві лише Псюк збоку? Його моралістові потрібен фіт з моралістом Міші Правильного та навіть у такому праведному складі дивно чути всі ці претензії від підписанта лейбла Pomitni, що постійно тримає свою зросійщену дулю у кишені.
І нині спеціально для Otoy лунає DJ Shadow зі своїм садком вишневим коло хати у треці "Forever Changed" з нового альбому "Action Adventure" (2023). Otoy був вишнею, тією вишнею, яку колись спроквола виплюнув Шевченко.