Gerald 032 "Master Bedroom" (2025)
Дебютник пацанячого рнб від Джеральда Естради зі сльозливою індульгенцією самому собі.
Пізнавальна антропольогія перехідного стану хлопчачої душі від львівського продюсера Андрія Дрововоза у його новій аватарці.
Джеральд Естрада знаний на вкраїнській сцені пастирюванням всілякого дрантя на кшталт Шумея чи начебто гумористичного проєкту МС Петя. У своїй приватній сповідальні він намагається намацати у собі щось чисте та прекрасне.
На дебютному альбомі "Master Bedroom" він десь трохи хоче відпочити від нагромадженого рагулізму цих проєктів. Можливо, що навіть так власноруч виписує собі якусь індульгенцію заради сльозливого відпусту на колінах. Лише вузькі двері приведуть його до Раю.
На початках сотворення цего покаяння його нова творчість є більше попом, аніж рнб чи репом. Власне, у реп йому краще ніколи більше не потикатися ("Бейбі", "Повезло"). Це така собі очищена версія рагуль-попу Парфенюка чи Яктака, яку вже здебільшого не варто називати рагуль-попом ("Покажи мені").
У млосному рнб сентиментальність його пацанячого коріння ще інколи хибить там, де він, здається, уважно читає все про рнб на Варіантах (не лише про альбом Badbok). Wiinston, Inc. No World чи asronomyy він десь таки мусів чути. З чогось притомного у цих його експериментах можна згадати, наприклад, трек "Що відомо".
У всьому іншому він більше є перехідною еволюційною ланкою. Звуки всі начебто фірмові, а от інтонації ще якогось Івана Navi ("Зимно"). Вже добре, що все це триває біля ерогенних зон без жодного російського православного репу як у Харфанга ("Львів-андер").
Там дивись й на наступному альбомі Gerald 032 повністю позбудеться того застарілого баласту. Зніме з себе всю зашкарублу пацанячу душу заради зустрічі з нетоксичною маскулінністю, щоб щиро подобатися кобітам своєю новою природою. Головне, щоб він не застряг зі своїм прогресивним мисленням, що та Аньолка, у 1670 році.
Він уже йде туди, а от Міша Правильний, Гоня та Шершень – ще ні. Що вони взагалі забули на його альбомі ("За плечі" тощо)? Мораліст Шершень читає про несіння хреста та самобутній стиль. Гоня знову зачитує маніфест про несправедливість цього світу. Міша Правильний вкотре канючить щось екзистенційне про людей з льоду та Боже полум'я у собі.
Це все тут всуціль зайве, адже вони поняття жодного не мають про щось млосне, ніжне та хмільне.
Хіба що таким чином Джеральд Естрада хце визволити їхні душі з шансонного пекла, щоб зробити з них своїх ніжних бандюків. Там гляди, і під його чуйним пастирюванням Міша та Гоня навчаться зрештою любові та ласці. А мо' й замахнуться навіть на агапе після рясного вмивання слізьми. МакДональдз у Рясному вже відкрили, то чому не статися ще одному диву у Львові? Дай Боже.