Зміст статті

21 вересня 20182062

Культурка vs штукатурка

Два дні дискусійних батлів "Культура vs Туризм" від львівського Інституту стратегії культури.

Інститут стратегії культури запросив усіх охочих під час Book Forum 2018 поговорити про актуальні проблеми культури у Львові. Інститут обрав три ключові теми, присвячені аудиторії, і запропонував поміркувати разом, як змінюється (чи вже змінилася) публіка у театрах, музеях, на концертах чи фестивалях, і як це впливає (чи мало би вплинути) на творців культурної пропозиції у Львові (і не тільки).

день перший, 20 вересня


Культура vs Туризм: чого шукають туристи в місті і що їм варто пропонувати? Де межа між "гостями фестивалю" і "туристами одного дня"? Які є рецепти для міст, де туризм вже перемагає місцеву культуру? Як скоординувати місцеву культурну активність з туристичними потоками і чи потрібно?

Учасники: заступник директора з програмних питань Краківського бюро фестивалів Роберт Пясковський; директорка ЛКП "Центр розвитку туризму" Мар'яна Олеськів; заступниця генерального директора-представник директора у Західному регіоні компанії Premier Hotels & Resorts Олександра Гагаріна. Модерує дискусію керівник ГО "Мистецька рада "Діалог" Григорій Семенчук.

Вступне слово отримує Мар'яна Олеськів.

"Великим поштовхом для справжнього розвитку туризму стало грандіозне святкування 750-річчя Львова. Після нього абсолютну більшість туристів становили українці. Хоч тоді їм бракувало закладів громадського харчування, інших елементів інфраструктури. Після цієї річниці до Львова стали їхати більше туристів, які розказували про міста одне одному, по-сучасному це називається usery generated content. Наступною подібною подією стало Євро-2012. Зрештою, робота міської ради спрямована на туризм також приваблює щоразу більше туристів. Львів є відкритим для світу, але на якомусь етапі, виникає стадія коли слід визначати більше кого ми запрошуємо, кого хочемо бачити, самим рости. Ми ж їдемо на Захід і поводимось там, як законослухняні. А до нас приїздять люди, які палять, танцюють, роздягаються на вулиці й місцеве населення робить подібне. Треба виховувати містян, приваблювати кращих туристів" – зазначила вона.

Також директорка Центру розвитку туризму навела статистику про теперішніх туристів у Львові.

"Зараз у Львові майже порівну іноземних туристів і наших співвітчизників, але кількість іноземців зростає. Серед останніх є найбільше поляків. Майже однакова кількість білорусів і турків, дещо менше німців. Ми подавали дані до Європейської асоціації з маркетингу міст, зараз вже отримали звіт від неї. Там порахували, що серед 128 міст Європи, які подавали свою інформацію Асоціації, Львів є першим по кількості саме іноземних туристів – 73,9% росту. Також нам дали показник 2,3 туриста на одного мешканця міста – це небагато. У великих туристичних містах Європи ця цифра доходить майже до 8 туристів на 1 мешканця. У нас є потенціал росту, але є важливим розподіл цих людей: куди їм піти, що побачити. Аби вони не концентрувались на Ринку і сусідніх вулицях. Іноземець витрачає майже втричі більше ніж вітчизняний турист.

Загалом туристи задоволені культурною пропозицією. Їх цікавлять огляд архітектури, прогулянки містом, – це основна частина.Втім є питання до роботи музеїв у контексті роботи націленої саме на туристів. Ми над цим працюємо, почали продаж картки туриста. Вона включає у себе проїзд електротранспортом, входи в музеї міста, екскурсії містом, знижки на сувеніри, в ресторанах. Ми хочемо стимулювати туриста ходити туди. Роль міста це розповсюдження такої інформації" – наголосила Мар'яна Олеськів.

Втім, учасники та гості дискусії погодились, що музеї Львова недостатньо працюють над тим, аби туристу було зручно туди піти: немає англомовних перекладів карток експонатів, немає можливостей розрахуватись карткою, незручні графіки роботи.

Олександра Гагаріна, представниця готельного бізнесу, в якому працює з 2002 року, розповідає про те, чого саме не вистачає туристам.

"Ми починаємо працювати і виходити на Східний ринок, цей ринок ми раніше не бачили: туристи з Китаю, Тайваню, Таїланду. Можливо, поява нових авіаліній дає позитивну динаміку росту туризму. Це небюджетний турист, цілий світ хоче його бачити у себе, за нього змагаються. І саме завдяки тому, що зростає якісна конкуренція за якісного туриста, Львів мусить до цього дуже активно готуватися. Передусім – це безпека. Це питання, що хвилює будь-якого туриста у будь-який час. ЗМІ, що не співпрацюють з бізнесом, а діють на негативну пропаганду, впливають на статистику туризму: про якісь заворушення наприклад на 9 травня, невідомо львів'янaм, зате можуть знати туристи. Ті явища маємо у місті, є дуже негативними. Ми ці теми піднімаємо на будь-яких зустрічах.

Я представник громадської організації і ми також співпрацюємо з містом та розробляємо стратегію розвитку до 2025 року. Хочеться відзначити, що туристів, які вертаються до міста є дуже багато. Треба виходити за рамки площі Ринок, ми повинні показувати їм щось абсолютно нове, щось притаманне Львову. Ми мусимо розвивати Львів як гастрономічну столицю, з галицькою кухнею, робити тижні певної культури.

Хочу подякувати представникам міської ради за фестиваль "Ніч у Львові". Для чого цей проект? Ми розуміли, що у Львові є сезонність: лютий, березень, квітень – провал з туристами, і є і літній період, коли туристи їхали на море, Львів тут програвав. На сьогодні завдяки таким проектам як "Ніч у Львові", вдалося в спільних зусиллях розмити цю сезонність. Цей проект дає можливість показати туристу чому варто їхати у Львів саме у цей сезон.Також слід працювати на інфраструктурою. Електротранспорт лякає мене, як львів'янку. Чесно кажучи, я у жодному разі не порекомендую комусь електротранспорт. Краще піти пішки ніж чекати на наш транспорт" – сказала вона.

Інші учасники дискусії спробували згладити цей гострий кут і почали позиціонувати його як актракція і додану вартість кожної поїздки: а саме моменти, коли туристи чекають на квиток чи шукають шляхи його компостування. Роберт Пясковський вже не вперше у Львові. Свідомо чи ні, але польський гість найчастіше мав слово з-поміж усіх дискутантів. Туристичний розвиток Львова для нього не дивина.

"Важливо звернути увагу на те, що слід відкривати місто, як культурну туристичну столицю. Якщо хочете розвивати туризм, суспільний і економічний розвиток можливий завдяки туризму. Але культура мусить бути причиною вибору цього міста як туристичного напрямку куди хочеться їхати. Я тут не заради їжі, й не заради пива. Основною ціллю має бути культура, навіть якщо у гастрономічному аспекті.

Я гадаю, що зараз Львів є на тому рівні розвитку туризму, як Краків був у 2000 році, зрозуміло що не враховуючи технічний прогрес. Тоді у Краків приїздило 3 мільйони туристів, але з кожним роком ця цифра зростала. У 2017 році місто сягнуло показника 13 мільйонів. Але треба поставити питання: де межа у виборі міста? Чи місто має інвестувати у масового туриста? Ви на такому рівні, що масовий турист буде приїздити додому і розповідати своїм знайомим про місто. І вони приїдуть, а потім розкажуть своїм і це буде наростати, як снігова куля. Інше питання: ми мусимо будувати спільну синергію: не лише створювати туристичний продукт, а високоякісний туристичний продукт. Відкривати не просто музей, а такий, що розповідатиме про місто у ширшому, цікавому для туристів контексті.

Хоча є і негативні наслідки масового туриста: так у Кракові на площі Ринок у столітній книгарні є музей воскових фігур. У Львові було б великою помилкою створювати на площі Ринок Музей пива.

Багато хто говорить про кінець туризму у версії 2.0: коли туристи приїздять у місто, відпочили тут, побували у якихось місцях і поїхали додому. Слід розвивати туризм 3.0, а саме продукування досвіду: пережиття конкретного місця, куди приїхавши відчуваєш досвід локальності, автентичності міста (це вулички, аптеки, майстерні, унікальні місця). Треба робити ставку на туриста, який хоче глибоко відчути місто. Для цього слід відкривати наративи глибокого пережиття міст.

У Кракові ми провели дослідження чотирьох найбільших міських фестів, на які місто витратило загалом 70 мільйонів злотих. Дослідження показало, що прибуток, отриманий від них з туристів є у 5 разів більшим. Схожі доходи генерує кіногалузь.

Я бажаю, аби у своїй стратегії ви визначили культуру, як сполучну галузь між туризмом і зростом економічного добробуту. Варто також розуміти, що культура є важливим елементом для бізнес-послуг. У Кракові є 80 тисяч ІТ-працівників. Коли ми у них питали, чому дирекція цих фірм вирішила відкривати офіси саме у Кракові, крім дешевої робочої сили, вони сказали що тут є куди піти (музеї, концертні зали, галереї), і це також впливало на їхній вибір" – наголошує він.

Мар'яна Олеськів погодилась із тим, що саме культура мусить бути об'єднуючим чинником у стратегії Львова. Вона також визнає, що зараз туристів у місті недолюблюють і вірить, що таке слово колись зрештою перестане забарвлюватися негативним контекстом.

Підсумовуючи зустріч Олександра Гагаріна фіксує важливі три стратегічні речі:

– Збільшити тривалість перебування туристів у місті, до трьох-чотирьох днів, або навіть тижня;

– Потреба згенерувати продукти для нового ринку далекосхідного туриста;

– Гармонія між мешканцями і туристами. А саме між тими, хто живе у центрі та відчувають незручності через туристів.

Тему продовженого перебування туристів у Львові підхопив й Роберт Пясковський, який зауважив, що важливим тут є розширення географії перебування цих людей.

"Так, поблизу Кракова є поблизу Аушвіц і соляні шахти у Вєлічці. Турист витрачає день на Аушвців, день на Вєлічку і як його переконати аби він побував ще один у місті? У Кракові показник лояльності туристів до міста дуже високий – 67%" – розповів він.

Втім, у виступі Пясковського про тотальну туристизацію були й нотки критики.

"Уявість собі у стратегії розвитку Львова на 2025 рік 13 мільйонів туристів на рік: у центрі міста немає мешканців, вікна зачинені, вечорами всюди темно, ціни зросли у 5 разів" – фантазує він.

Він нагадує про чотири показники Доукса: ейфорія від туризму, байдужість до явища, злість і конфлікт.

"Коли настає конфлікт, це найгірше: так є у Барселоні, Берліні. Туристам замальовують авта, вимагають вертатись додому, пробивають колеса тощо. Я говорю про це, бо того варто уникати".

Пясковський конкретніше говорить про те, що йому не сподобалось у центрі Львова, наприклад майбутній готель на Вірменській.

Окреслити якусь проблему одним реченням усіх просить радниця міського голови Винник з гуманітарних питань Ірина Магдиш.

Речення від Мар'яни Олеськів: "Hедостатня культурна пропозиція для мешканців та для туристів, та її якість".

Речення від Олександри Гагаріної: "Ми не продукуємо чогось, що дає можливість отримати оту гармонію між мешканцями i туристами".

Речення від Григорія Семенчука: "Ми бачимо якими шаленими темпами розвивається туризм, але надзвичайно повільно розвивається інфраструктура культури. Ці речі дуже неврівноважені між собою. Можливо, між ними є конфлікт. Бо культурі не вистачає ресурсів, може й тому вона не може забезпечити культурну пропозицію місту?"

Роберт Пясковський радить владі інвестувати в культуру. Він переконаний, що ці інвестиції безумовно повернуться.

На завершення дискусії мешканець центру міста Львова піднімає досить приземлене питання громадських туалетів, нестача яких відчутна, зокрема і через туристів.

день другий, 21 вересня


Культура vs Туризм: "Нові містяни" і "старі" культурні практики – як змінює міську культуру пришвидшена мобільність? Сучасні міста приваблюють мешканців своїми можливостями та пропозицією: мобільна молодь у віці до 40-45 легко змінює місце проживання. Як це впливає на культурне обличчя міст? Що приносять з собою новітні номади?

Учасниці: Наталя Отріщенко – кандидатка соціологічних наук, дослідниця Центру міської історії, наукові інтереси охоплюють методологію та методи соціологічних досліджень, усну історію, соціологію міста і постсоціалістичні трансформації; Віка Маліцка – етнологиня, дослідниця, представниця Національного інституту імені Оссолінських у Львові; Анастасія Нечипоренко – культурологиня, координаторка діяльності публічних бібліотек Львова в управлінні культури Львівської міської ради. Модераторка: асистентка кафедри культурології УКУ Мар'яна Куземська.

Якщо підходити буквально, то цю зустріч не можна назвати дискусією, а радше зустріччю однодумців, які в компліментарній манері раденько підтакують одна одній. Загалом, на початку обговорень, висвітлили статистику про те, а чим, власне, розважає себе сучасний львів’янин у вільний час?

1. 74% респондентів відповіли, що переглядають телебачення або фільми вдома

2. 56% заявили, що займаються пошуком інформації в інтернеті (це виділили, як окремий пункт)

3. 53% просто байдикують

Як зазначили присутні однодумиці, майбутнє культурної столиці знаходиться не лише в руках креативного класу хіпстерів-ІТшників на яке орієнтується Садовий та його молода команда, але й в руках активної молоді, яка також хоче внести свою лепту в розвиток рідного міста.

Львів – особливо чутливе до старих практик місто, пихатий менталітет якого, не дає йому стрімко розвиватися у напрямку модерного європейського стандарту. Хто ж має стати в авангарді культурної революції аби містяни побачили реальні якісні зміни? На думку Віки Маліцької ідеальними кандидатами для такої ролі безперечно є молодь, яка прагне для себе кращого життя, львів'яни які мають можливість багато подорожувати та привносити закордонний креатив у наше мирське життя, а також люди, яким сподобався Львів і вони вирішили сюди переїхати та облаштувати навколо себе комфортні умови.

"Сучасні люди – це ті самі кочівники, які ніколи не сидять на місці. Люди які пререїжджають до нас  – це активні люди, а базові речі які має забезпечити місто для них: освіту, умови роботи та житло. Приїжджа молодь поповнює ряди активістів, які готові щось змінювати" – додала Анастасія Нечипоренко.

Дуже важливим аспектом, який виділили культурні діячки, для інтеграції та подальшого активізму "нових львів'ян" є культурні середовища, які наразі лише починають зароджуватись та переходити з розряду закритих тусовок у більш відкриті форми взаємодії з новими кадрами.

"Коли ти приходиш в це місто, то ти шукаєш середовище, де люди схожі на тебе, мають однакові думки щодо майбутнього та готові втілювати їх у реальність. Будь-хто, хто приходить у це місто зі своїми ідеями, той вже його змінює" – висловила свою думку Наталя Отріщенко.

Натомість Віка Маліцька навела свій топ громадських ініціатив, що змінюють Львів: Липнева.ком, премія "Гордість міста", Фабрика повидла. На її думку  вони є гарними прикладами інвестицій нового містянина.

"Lem Station – проект, який мало захоплює суспільство, бо це більше бізнес-проект. Він мені не дуже подобається. Але це теж добре, що ми починаємо виходити за межі Площі Ринок" – додала вона.

Лише під кінець дискусії присутні згадали про закостенілу галицьку інтелігенцію, яка так дбало плекає свою галичанськість. Наразі вони вже не здатні витримувати виклики часу і лише консервуються в своєму плеканні та вороже сприймають усе нове. Такий конфлікт поколінь: активного та спраглого до змін та нафталінного й консервативного, запропонували вирішувати на публічних обговореннях та створювати спеціальні платформи, щоб запобігти майбутнім конфліктам та непорозумінням.

Також під завершення шановні пані встигли трохи похулити міську владу Львова за її недбалу та поверхневу діяльність у культурній сфері. Креативний клас заслуговує на більше. Основною претензією було те, що фактичною стратегією міста на даний момент є розвиток туризму, а не культурної інфраструктури.

"Book Forum тісниться в тому жахливому Палаці мистецтв, де містянам ніде розвернутись. Це є величезною проблемою для культурного заходу такого рівня. Необхідно створити такий довгоочікуваний музей мистецтва, простір для конференцій та концертні зали. Львову цього дуже не вистачає" – заявила Віка Маліцка.

Також культуртрегерки культурно насварили Садового за радянське бачення культурного простору, яке у Львові чомусь формують лише навколо пам'ятників.

Ось так, любі друзі, й крокуємо ми в світле майбутнє з диктатурою креативного класу. Креативщики всіх країн, єднайтеся!


Далі буде день третій

Автор: