Зміст статті

28 жовтня 2021олександр ковальчук

Артем Бемба "Fried Autumn Leaves" (2021)

Містика львівського фолк-року від Артема Бемби повертається у блаженне раювання бабиного літа.

Новий альбом прихованого львівського діаманта Артема Бемби вкотре обережно прочиняє магію надвечірнього сонечка своїм зеленим одкровенням.

Після безлічі альбомів львівський артист Артем Бемба несподівано засяяв ідеальним сонячним диском "Harvest" (2019), де своїм міксом фолку та босанови назавжди приніс у канони львівської музики благодать вічного літа. Потім був концептуальний, але достатньо транзитний та млявий альбом солодкоголосого прогу "The Traveler" (2020), який лише більше спонукав сподіватися та вірити у фолк-рокову іпостась Бемби.

І новий альбом "Fried Autumn Leaves" таки дарує обіцяне пришестя благодаті ласкавого надвечірнього сонечка своїм абсолютним суголоссям саунду, інтонацій та текстів, де Артем Бемба враз стає вдячним продовжувачем традицій Богдана-Ігоря Антонича та Володимира Свідзинського.

У цій великій гармонії привітання життя та зеленої євангелії, що потребує надзвичайно уважного вслуховування, Артем Бемба стає прихованим львівським діамантом. Своїм триєдиним чаром він дихає лише там, де хоче, і тому це ніщо інше, як щире аутсайдерство у світі, який постійно ловить, але зловити не може ("Бувай"). Він настільки у своїх гімнах природі пускає коріння та пахне свіжим хлібом, що все схоже на те, що Артем Бемба – це дерево (мудре та ніжне), блаженний осідок для примруженого щастя та радісного муркотіння розмаю вдячних котів.

Звісно, що поблизу цієї львівської містики з врожайним пантеїзмом варто згадати бразилійця Артура Верокая з альбомом 1972 року. А з молодих та юних, наприклад, нідерландця Jacco Gardner, американця Cass McCombs чи новозеландця Connan Mockasin. Зі свіжих альбомів десь поруч варто згадати Trace Mountains з диском "House Of Confusion" (2021) та особливо нового Sufjan Stevens "A Beginner's Mind" (2021).

Магічний реалізм по-львівськи нічим не гірший своєю синергією саунду, тексту та стану, а тому навіть утворює свою (разом з Мар'яном Пирожком), відокремлену Океанію поміж українських музичних горизонтів, де навіть не варто поблизу згадувати щось інше львівське а-ля: Один в каное, Jonathan Livingston, Макса Пташника чи самого Вакарчука з його фолковими альбомами.

Ця магія Бемби особливо кружляє (не ходить, а наче літає чи ходить по воді) між треком "Додому, Pt. 2" з текстом "Після століть довгого дня знову додому прийду. Тишу вдягну, з'їм темноту. Біля печі в крісло сяду і засну" та шикарною борхесіескою "Читач", цією грайливою іронічною замрією ("так я до тебе ходив, трошки тебе полюбив, але тебе не кохав"), яка своєю мереживною психоделією так тонко заходить у комедійний горор з елементами сюру, щоб ще й точково дати проговий заплив та тривожну приджазовану нотку саспенсу.

Треки Бемби на "Fried Autumn Leaves" не линуть, а благородно пливуть у вічність. Так піднесено та грайливо мають за плечем блаженне предвічне дитинство у цю мить бабиного літа ("Час на жовте море за селом, де флот комбайнів-кораблів нагородить нас зерном" у треці "Врожай"), ці споконвічні дітваки природи ("Вечір пустить нас у дім, приготує їсти всім").

Інструментальні треки альбому ("Попотемки") ще більше підносять у безпосередню дотичність міфу навколо та скрізь, клубочаться його улоговинами та всотують всі його вібрації. Канонічна обрядовість фолк-року Бемби ("Гектари", "Кілька Хороших Днів") у своїх метафоричних текстах таїнств горніх прочиняє просвіт протосвіту, ласкавого надвечір'я, де елементи босанови ("Синхронне Старіння") дарують радість блаженного передіснування.

І це радість автентична, природна, внутрішня, деталізована ("Чи Чуєш Те Що Чую Я"), з блюзовим епізодом у своїх одах невмирущій природі: "Чи чуєш те, що чую я, кожен атом у зірках й думки в голові. І кожен камінь в горах, і кожне дерево в лісах співає мені. Лиш зупинися на мить і навколо все зазвучить. Слухай уважно тілом всім".

Закономірно, що фінальним піком цього альбому стає трек "Свято", який усім мінімалізмом своїх засобів підноситься у щедре одкровення (і схоже, що й мудрий стьоб над Вакарчуком) потойбічного плину ("Святий той день, коли зникну я. Думка моя і моє ім'я. Святий той день, коли я знайду своє щастя й заросту краєм тим, в котрий я прийду. І з того дня зможу вже я не мати нічого й не хотіти. Стати ніким, бути ніде, і ні про що вже не жаліти"), щоб знову воскреснути навесні.

Саме тому новий альбом Артема Бемби "Fried Autumn Leaves" разом з потужним галицьким заповітом наркоманам на городі від сихівських реперів Твій Бог Сьогодні П'яний на диску "Голос Пітона" й варто назвати найкращим львівським альбомом моменту (а не лише 2021 року) та одним з найкращих в Україні.

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.