City Express Ігоря Зінкевича

Голова комісії транспорту, зв'язку та міської мобільності, депутат ВАРТИ у Львівській міській раді Ігор Зінкевич про державну програму City Express у Львові.

Налагодження транспортної системи стало для Львова ледь не риторичним питанням. Місто роками намагається зменшити трафік на своїх вулицях, а боротьба зі заторами нагадує війну Дон Кіхота з вітряками.

Ще на початку своєї першої каденції я неодноразово говорив міським посадовцям, що нам потрібно відновити міську електричку, яка охоплюватиме всі райони Львова, не матиме на своєму шляху світлофорів та не перетинатиме дорожніх шляхів. Тоді у міській раді цю ідею сприймали десь так, ніби це була пропозиція полетіти на Марс.

А зараз, у межах державної програми City Express, ми таки полетимо!

Не всі, напевне, пам’ятають, але вже в далекому 2007 році Львовом курсувала міська електричка. Мешканці Сихова точно пригадають те, як швидко можна було добратися нею зі свого району до станції Підзамче. 15-20 хвилин – і ти на місці! Цей альтернативний громадський транспорт швидко призупинили, оскільки звідкись виникла сума дотацій, яку необхідно було дати Львову, що електричка могла курсувати й надалі.

І це не тому, що ідея була поганою, навпаки, ідея була чудовою, а от реалізація – ні. Пасажиропотік ніхто не контролював, люди оплачували проїзд готівкою, а тому очікувано, що саме через це електричку вирішили призупинити. Коли я почав вивчати транспортну систему міста, то зрозумів, що Львів потребує такий альтернативний вид громадського транспорту. Ми – місто мільйонник і збудувати в нас метро фізично неможливо. Кількість приватного транспорту збільшується не щорічно, а щомісячно.

Тисячі мешканців області щодня приїздять до Львова на роботу. Ще трохи й Львів стане у соціальному заторі. А хто хоче жити в місті, де дорого на роботу займає півтори-дві години? Міські посадовці до моєї пропозиції відновити міську електричку ставилися, м'яко кажучи, скептично: "Ми намагалися – це невигідно". Я також неодноразово писав листи в міністерство і, до недавнього часу, позитивної відповіді так і не отримував. Але нині, коли розпочалася державна програма City Express, ми за крок до запуску електронного квитка, який дозволяє вести точний облік пасажиропотоку, це стало можливо та навіть вигідно.

Перші кроки щодо реалізації City Express вже відбулися у трьох містах – Києві, Одесі та Харкові. Заручившись підтримкою депутата Верховної Ради України Ростислава Тістика, ми запропонували міністерству розглянути ще й нас. І нарешті, зважаючи на  наші проблеми з громадським транспортом, нас внесли до цього проєкту. Всього держава обіцяє купити Львову десять міських електричок, і вже перші п'ять мають надійти у наступному році.

Львів збудували таким чином, що фактично через кожен район проходить залізнична колія. Це великий плюс, оскільки ми можемо збудувати таку кількість станцій міської електрички, скільки буде потрібно. Вже зараз, після наради з представниками залізниці та центральної влади, ми можемо говорити про те, що ця гілка матиме щонайменше чотири напрямки – Підзамче, Рясне, Скнилів та Сихів (а в перспективі ще й Зимна Вода та Кривчиці).

Мій помічник Святослав Товстига також проїхався більшістю маршрутів, а тому вже зібрали чимало інформації. Ці напрямки проходитимуть через залізничні шляхи Львова та дадуть можливість львів'янам альтернативу – їхати міськими маршрутками чи все ж скористатися швидкою електричкою.

Ще рано говорити про те, з якою періодичністю ходитиме ця електричка. Цю систему ми лише розпочали опрацьовувати, а тому від старту до запуску мине щонайменше два роки. Є чимало питань щодо напрямку Кривчиці. Там є залізнична колія, але електрифікація відсутня. Колія належить державі, а тому питання добудови чи під'єднання до електромережі ми маємо погоджувати з Укрзалізницею.

А тепер до теми коштів. Хто ж на цьому зароблятиме? Після запуску електронного квитка, маючи всі дані про пасажиропотік, місто може стати так званим оператором міської електрички, яку також можна приєднати до автоматизованої системи оплати проїзду. Тобто ми беремо на баланс цей вид транспорту, який купує держава, гарантуємо контроль за реалізацією цього проєкту та, за потреби, обслуговуємо залізничні шляхи, які використовуватимемо.

А суть у тому,  що ми неодноразово чуємо від посадовців про те, що у місті бракує громадського транспорту, беремо кредити та копаємо для Львова ще більшу боргову яму. Цей альтернативний вид транспорту не лише не перетинатиметься з основними дорожніми шляхами міста, але й дозволить, якщо не повністю задовольнити, то, принаймні, зменшити потребу у громадському транспорті. Трафік у Львові зменшиться, а місто зможе на цьому ще й заробляти.

Є такі мікрорайони Львова, де міська електричка просто необхідна. Наприклад, мешканці Малоголосківської щодня пішки долають пів кілометра, що дійти до найближчої автобусної зупинки, а потім ще півгодини-годину, щоб доїхати до роботи. До станції міської електрички, можливо, і доведеться пройти стільки ж, але сам доїзд стане набагато швидшим.

А що може бути дорожчим за час? Таких станцій може бути чимало, а от скільки саме потрібно нам – дізнаємося вже після запуску е-квитка та точних підрахунків пасажиропотоку. Але, на мою думку, ця мережа має покрити всі мікрорайон Львова, де це лише можливо.

Публікація у межах Програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів у засобах масової інформації.