Пісні фронту 2023 (# 83)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними війні.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Львів'янка Мія Рамарі забагато слухає Крихітки Каші Сальцової. Лише кращий ліричний талант рятує її від безликості спадкових крихкітконіаців з гурту діти інженерів.

Добра альтернатива на хвилі відходу вокалістки з колективу. Її тут відчутно бракуватиме, якою б символічною не була вся ця ситуація.

Кароль продовжує бабратися в обгризках хайпових слів попсовою постмодерністкою. Вона нічого не зрозуміла про війну, нічого вона не розуміє й про віру. А ці слова про солодкий гріх, то який секретний код до Таїсії Повалій?

Класний авант-поп від Іллі Вовка на загубленій території Ігоря Цимбровського.

Неошароварщина успішно сконала десь у середині цього літа, але тета Маша цього не помітила та вирішила зайти в гості до альони альони на бабусині пиріжки. Ще навіть думає, що у її графоманії є якась іронія.

Lucas Bird продовжує роздавати якісного літнього рнб з млосними спогадами надвечір'я. Що на це відповість Tery?

Мавпувальники Anohni змінили назву та мовчали декілька років, але й далі продовжують тулити їх у свій бароко-поп зі щирістю юного онаніста.

Асексуальний танцюрист Монатик дає Тімберлейка під час виходу мемуарів Брітні Спірс. До такої дурниці ще треба було додуматися. Традиційно безликий текст бонусом видає традиційні труднощі з розумінням деяких нюансів української мови.

Вкраїнські продовжувачі справи романтичних баляд нью-йоркського дуету Дарка й Славко. Мусово треба знайти якийсь новий український мультфільм про осінню принцесу.

Стерильне пекло Лободи встелене безрадісним інкубатор-попом, де бракує лише паршивого танцюриста Монатика на закаблуках. Жодного, навіть найменшого натяку на зміни.