Пісні фронту 2023 (# 78)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними війні.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Офіційний перехід Насті Каменських у мушлю вечірньої музички для дорослих. Безликий текст для майбутньої мультиплікації про якусь місцеву принцеску під Діснея. До балядньої романтики нью-йоркського дуету Дарка й Славко їй так невимовно далеко.

Троєщинський поспішайко після динамівського косу під Курган & Agregat все ближче тулиться бочком до колаби з thekomakoma.

Щемливий онанізм нового бембі-стайлу Олі Полякової ніяк не визначиться з предметом своєї інсталяції. Квінівський "The Show Must Go On" схрещений з апетитом Кеті Перрі та якоюсь старою рекламою про прокладки на тлі акцентованих персів Полякової. Максимально курйозний у своїй цілковитій недоречності кліп Бадоєва.

А Варіанти, здається, помилялися. Цю хвилю збудженого целочка-попу від місцевих виконавиць своїм офомором благословляє не Оксана Білозір, а сама Марія Матіос з її потягом до роз'ятреного щем-exploitation. Це у її новій книзі "Мами́" можна натрапити на таке речення: "Чи коли тоненькою і теплою цівочкою дзюркав в її долоні, складені човником, а вона при тому затримувала навіть дихання, щоб не сполошити мацюпусінький блідо-рожевий перчик, націлений мало не в стелю".

Щоб віддихатися після такого, краще переглянути кліп Kacy Hill "Like A Woman".

Повстання зомбі-рагулів у Львові. Псюку, схоже, надзвичайно приємно під час своєї псевдомесіанської білочки попаразитувати прізвищем біля прізвища Кузьми.

Київські блейкіанці з гіпнотичним зануренням у пам'ять про всіх та все.

Кінематографічна трип-хопа обстьобує маляток з Tember Blanche і навіть йде трохи далі.

Ще одна спроба безалкогольного рнб з лейбла Tery. Але вже краще, ніж усе, що робить The Curly.

Ейфорійний інді-поп з іронічним восьмибітним потягом до грайливих інтонацій та комарів Мії Рамарі.

Заплутаний бедрум-поп англійською з фотографією львівського універа. Ще б саксофончика сюди, як у нового Puma Blue.

Кумедна реп-забавка, де ліричний герой так відчайдушно канючить шматочок сексу, що його аж шкода, бідачку.